те саме. Можливо, що й звернення до народних етимологій і до літератури ХУІ - ХУІІ ст. продиктоване саме повною відсутністю у джерелах Х - ХІІ ст. яких би то не було вказівок на контакти між західно і східнослов'янським світами? Думаю, що все ж таки ні, хоча прямих вказівок про такі контакти у джерелах дійсно немає. Існують непрямі дані, які свідчать, що балтійські слов'яни могли бути втягненими у походи вікінгів і могли разом із ними заходити до Східної Європи.
У 1990-х рр. у США, де пишним цвітом розквітнув креаціонізм, історики спробували осмислити феномен міфотворчості в історичній науці37. Узагальнюючи свої спостереження, вони сформулювали кілька основних ознак, характерних для цього явища. Що ж є типовим для міфотворчості у сфері історії?
1. «Окопна» свідомість.
2. Нехтування досягненнями сучасної науки або незнання їх38.
3. Протиставлення своєї теорії «офіційній» науці, що «загрузла», закосніла
тощо39.
4. Звернення до широкої публіки, яка начебто здатна зрозуміти й оцінити «нове слово» - на протилежність ученим-ретроградам і відповідно інтенсивне використання засобів масової інформації40.
5. Немотивована агресивність41.
Навіть поверхове порівняння вказує на глобальний характер цього явища, прояви якого відзначаються і в Німеччині, і у Швеції, і у Франції та інших країнах.
Вступати в дискусію з «міфотворцями» немає сенсу: неможливо пояснити віруючому, що шанована ним священна книга не дана Богом, а складалася на підставі різних джерел протягом кількох століть. Він вірить і буде продовжувати вірити, незважаючи на всі доводи розуму. Одержимість ідеєю, особливо коли ця ідея приносить кон'юнктурну вигоду, робить людину глухою до будь-яких раціональних аргументів. Ми розмовляємо на різних мовах, - тому мої роздуми звернені не до «міфотворців», котрі здатні хіба що вибухнути новими потоками лайки, а до тих, кого дійсно цікавить справжнє минуле нашої Вітчизни.
1 Heyerdal T., Lilljestrom P. Ingen groncer. Oslo: J.-M.Stenersens Forlag. A.S., 1999.
2 Ass (із загальногерм. *ansuR) - давньоскандинавське найменування богів вищого клану.
3 Ця вчена легенда виникла ще до Сноррі (пом. у 1241 р.), мабуть, під впливом поширеної в західноєвропейській історіографії XII-XIII вв. етногенетичної легенди про походження європейських народів від того чи іншого героя античності (так, Гальфрид Мон- мутський виводив населення Британії з Риму і вважав його - за співзвучності - нащадками Брута). Див.: Heusler A. Die gelehrte Urgeschichte im altislдndischen Schriftum. - Berlin, 1908; Jackson T. SviZjцц in mikla eцa kalda (Sweden the Great or Cold) // Berkovsbцk: Studies in honour of prof. V.Berkov. - Москва, 1996. - Р.107-114; Мельникова EA. Легенда об азиатской прародине в средневековой Скандинавии // Теория и методы исторической науки: шаг в XXI век / Отв. ред. Л.П.Репина. - Москва, 2008 (у друку).
4 Відповідно до міфологічних уявлень давніх скандинавів, Фрейр, бог плодючості, не лише не був сином Одина, а й належав до іншого клану богів - ванів, і його батьком був Ньйорд.
5 Зі схожим методом інтерпретації легенди про прабатьківщину скандинавів мені довелося зустрітися незабаром після виходу у світ публікації давньоскандинавських географічних творів (1986 р.), у двох з яких вона наводиться. Історик з Осетії, приїхавши до Москви, знайшов мене і сердечно дякував за те, що я «відкрила джерела осетинського народу», який чи то походить від богів-асів, чи то споріднений з ними!
6 Назва «Азов» уперше засвідчена у формі «Азак» (ординське місто на місці античного Танаіса в гирлі Дону) у XIII ст. Походить із кримськ.-татар. Azaw, пор.: тур. Azak, звідки рум. Az<c (див. словник М.Фасмера).
7 Правда, варто зазначити: вже давно визнано, що останнє велике вторгнення нового етносу на Скандинавський півострів сталося в кінці неоліту, і носії культури бойових сокир, як прийнято називати цей етнос за найбільш характерним елементом їхньої матеріальної культури, є предками північних германців. Однак бували й пізніші міграції, хоча й меншого масштабу, із Центральної Європи.
8 Кількість прикладів можна було б наводити і далі. Див. критику деяких із них у кн.: Володихин Л., Елисеева О., Олейников Л. История России в мелкий горошек. - Москва, 1998.
9 Не знайшла його праця підтримки й нині: публікація десятків книг не зробила аргументацію А.Т.Фоменка більш переконливою. Критику істориками його побудов див.: Мифы «новой хронологии»: Материалы конференции на историческом факультете МГУ им. М.В.Ломоносова 21 декабря 1999 года. - Москва, 2000; История и антиистория: Критика «новой хронологии» академика А.Т.Фоменко: Анализ ответа А.Т.Фоменко. 2-е изд., доп. - Москва; 2001; Шмидт С.О. «Феномен Фоменко» в контексте изучения современного общественного исторического сознания. - Москва, 2005. Не погодилися з його математичними й астрономічними аргументами і спеціалісти в цих галузях: Антифомен- ковская мозаика 2. Новая хронология - это серьёзно? - Москва, 2001; Астрономия против «новой хронологии» / Под ред. И.А.Настенко. - Москва, 2001.
10 Див., наприклад, твори якогось Пєтухова, в яких русь виявляється прародитель- кою всіх найбільших королівських династій Європи (Петухов. Варяги и Русь. - Москва, 2005 та ін.), В.А.Чудинова, що побачив «слов'янські руни» («руницу») в усіх не- прочитаних написах Південної Європи, включаючи Фестський диск, етруські дзеркала та ін. (Чудинов ВА. Тайные руны древней Руси. - Москва, 2005; Его же. Русские руны. - Москва, 2006; Его же. Вернём этрусков Руси. Расшифровка надписей древней цивилизации. - Москва, 2006