та ін.). Особливо сумно, що подібні «відкриття» нерідко популяризуються в авторитетних виданнях. Так, наприклад, велике інтерв'ю з В.А.Чу- диновим було опубліковане в додатку до «Российской газеты» «Неделя» (№4687 від 19.06.2008. - С.20-21). У ньому стверджується «існування російської мови (її можна називати як завгодно: найдавніша руська, палеоруська, загальнослов'янська, індоєвропейська) в найдревніші часи - конкретно: не менше двохсот тисяч років тому» (зауважу, що на існування homo sapiens наукою відводиться всього 30-35 тис. років).
11 Статті провідних лінгвістів, палеографів, літературознавців та істориків, які доводять підроблений характер дощечок Ю.П.Миролюбова, див. у збірнику: Что думают учёные о Велесовой книге? / Сост. А.А.Алексеев. - Санкт-Петербург, 2004.
12 Ці міркування цілком ясно сформульовані у книгах, що публікуються під псевдонімом А.Асов (А.И.Барашков): Асов А. Тайны «Книги Велеса». - Москва, 2001; Его же. Священные прародины славян. - Москва, 2003; Его же. Русколань: Древняя Русь. (История и традиции русского казачества). - Москва, 2003 та ін.
13 Див. докл.: Петров А.Е. Перевёрнутая история. Лженаучные модели прошлого // Новая и новейшая история. - 2004. - №3. - С.36-59.
14 У 1850-х рр. С.А.Гедеонов опублікував книгу, в якій твердив, ніби літописні варяги - одне із поморсько-слов'янських племен вагри (ототожнення варяги=вагри бере початок у XVI ст. і було популярним у польській та німецькій історіографії XVI-XVIII ст.); саме вони, а не скандинави, принесли державність у Східну Європу (Гедеонов СА. Варяги и Русь. - Санкт-Петербург. - Т.1-2, див. численні перевидання).
15 Досить згадати перші виступи антинорманістів у телевізійній передачі в день відкриття конференції, у «Российской газете» через день по закритті конференції, за якими слідували численні звернення до широкої публіки.
16 Сборник Русского исторического общества. - Москва, 2003. - №8 (156). «Антинор- манизм»; Фомин В.В. Варяги и варяжская Русь. К итогам дискуссии по варяжскому вопросу». - Москва, 2005.
17 Розходження в поглядах на конкретні історичні події існували навіть у радянський час - у рамках визнаних практично всіма істориками основоположних схем історичного розвитку (формаційна, п'ятичленка, примат базису та ін.).
18 Поппэ А. Русские митрополиты Константинопольской патриархии в XI столетии // Византийский временник. - 1968. - Т.28. - С.85.
19 Пролог до «Молодшої Едди» і початкову частину «Саги про інглінгів» у «Колі Земному» Сноррі Стурлусона.
20 Фомин В.В. Варяги и варяжская Русь. - С.422-438.
21 Позбутися цього дуже незручного для антинорманістів джерела намагався А.М.Сахаров.
22 Слабкою спробою зробити це є цитування (практично без пояснень) панонського «Житія Кирила», Раффельштеттенського статуту і кількох повідомлень східних авторів різного часу: Фомин В.В. Варяги и варяжская Русь. - С.437-438.
23 Досить сказати, що у цьому розділі немає жодного (!) посилання на праці О.О.Шахматова, О.Г.Преснякова, Д.С. Лихачова, О.В.Творогова, О.О.Гіппіуса - провідних дослідників давньоруського літописання.
24 Фомин В.В. Варяги и варяжская Русь. - С.422.
25 Там же.
26 Там же. - С.425.
27 Говорячи про причини «забуття» руським літописцем південно-балтійських слов'ян, А.М.Сахаров зауважує: «Чи не лежить підхід до складного питання на поверхні», адже варягів літописець знає, і «відповідь ... знаходиться сама собою»: поморські слов'яни не названі тому, що вони і є варяги» (Сахаров А.Н. Рюрик, варяги и судьбы российской государственности. - С. 16). На жаль (насамперед для «антинорманістів»), простих відповідей на складні питання, що «лежать на поверхні», не буває, і відповіді не знаходяться самі собою, бо «на поверхні» лежать відповіді лише на поверхові питання.
28 Чим же гіршим є повідомлення Бертинських анналів про росів, які виявилися све- онами (не слід лише плутати останніх, як це робить А.М.Сахаров, зі свевами - зовсім іншим германським племенем).
29 Воно переконливо показане в працях «норманіста» В.Я.Петрухіна.
30 Йому у книжці В.В.Фоміна приділено незрівнянно більше уваги (і, відповідно, місця), ніж у «Повісті временних літ». Тут навіть відзначаються різні датування «Сказания», визнається, що найбільш поширеною є думка Р.П.Дмитрієвої - 1511-1521 рр., але обирається найбільш рання з можливих дат - друга половина XV ст. І.П.Єрьоміна, проте ні його, ні власне обґрунтування цієї дати не наводиться.
31 Фомин В.В. Указ. соч. - С.494.
32 Див. такі «класичні» зразки народної етимології, як «спинжак» замість «пиджак» від англ. peajacket - жакет із грубого сукна (за зв'язком зі «спиною»), «гульвар» замість «бульвар» із німецького Bollwerk - «земляний вал» (за зв'язком із «гуляти»), «купера- тив» замість «кооператив» (за зв'язком із «купити») та ін.
33 Див. про етимологічний метод: Уколова В.И. Античное наследие и культура раннего средневековья (конец V - начало VII века). - Москва, 1989. - С.207-283. Див. також: Пизани В. Этимология. История - проблемы - метод. - Москва, 1956.
34 Пор. встановлене таким чином «руське походження» Одоакра (Кузьмин А.Г. Два вида руссов в юго-восточной Прибалтике // Сборник русского исторического общества. - Москва, 2003. - №8.).
35 Кузьмин А.Г. Два вида руссов в Юго-Восточной Прибалтике. - С.210.
36 Тихомиров М.Н. Происхождение названия «Русь» и «Русская земля» // Советская этнография. - 1948. - Вып^1-УП. - С.60-80.
37 Cult Archaeology: Understanding Pseudoscientific Beliefs about the Past / Ed. Fr.B.Harrold, R.A.Eve. - Iowa City, 1995.
38 У нас це проявляється насамперед в галузі джерелознавства, а також у спиранні лише на праці вузького кола однодумців.
39 Про косність, якщо не про зловмисне небажання «академіків» сприймати відкриття «міфотворців» пишуть практично всі вони: