Проте версії про поховання Романа Мстиславича у Володимирі суперечить те, що не Володимир, а Галич був столицею його держави - держави, яку він, без сумніву, хотів передати своїм синам. Родина Романовичів залишалася в Галичі до принаймні осені 1206 р., тому логічним було б поховання володаря його спадкоємцями саме в Галицькій землі. Отже, на наш погляд, набагато більш вірогідним є інше бачення питання про місце поховання Романа Мстиславича.

На високому березі Дністра в місці впадіння в нього річки Лімниці (7 км на північ від дитинця літописного Галича) стоїть церква св.Пантелеймона. У письмових джерелах цей храм уперше як костел св.Станіслава згадується з середини XIV ст. Із кінця XVI ст. він входив до комплексу монастиря католицького ордену францисканців. Протягом своєї історії святиня неодноразово перебудовувалася і реконструювалася. У ХІХ ст. церква постраждала від пожежі, а в 1915 р., під час Першої світової війни, - від артобстрілу. Першим на початку XX ст. її досліджував И.Пеленський, який дійшов висновку, що храм збудовано близько 1200 р.100

Оскільки у церкві збереглися ґрафіті101, де вона згадується саме як «церква св.Пантелеймона» («ц[є]р[к]о[в] с[е]т[ог]о Плнтєлимон[л]»), учені дійшли висновку, що храм було збудовано з ініціативи галицько-волинського князя Романа Мстиславича й освячено на честь св.Пантелеймона, духовного патрона його діда - київського князя Ізяслава Мстиславича. Відомо, що дружина київського князя Володимира Всеволодовича Мономаха - Гіта підтримувала тісні контакти з кельнським монастирем св.Пантелеймона, у некролозі якого є запис про її смерть. Шанування в князівській родині Мономаховичів культу св.Пантелеймона пояснює, чому внук Володимира та Гіти - Ізяслав отримав при хрещенні ім'я Пантелеймон. Пізніше Ізяслав на честь духовного патрона заснував у Новґороді монастир св.Пантелеймона, а прибічник Ізяслава під час його князювання у Києві - Климент Смолятич був висвячений у митрополити Русі 27 липня 1147 р., тобто в день пам'яті св.Пантелеймона102.

Важливими є записи в храмі - «въ кн[я]ж[є]ніє Мьстисллел», - тобто галицького князя Мстислава Мстиславича Удатного, який правив Галицькою землею в 1219-1227 р.103, та «слуси Кола.иана», тобто слуги Коломана, угорського короля Галичини, який сидів у Галичі в 1215-1219 рр.104

Сучасні дослідження засвідчують, що біля церкви Пантелеймона (нині с.Шевченкове Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) була побудована і резиденція Романа Мстиславича, коли він у 1199 р. став володарем Галицько-Волинського князівства105. Під час археологічних розкопок неподалік від храму св.Пантелеймона, який зберігся до наших днів, були виявлені потужні оборонні споруди, що свідчить про існування тут уфортифікованого княжого двору. Знаменно, що біля храму було виявлене кладовище з багатими похованнями, що також свідчить на користь існування тут князівської резиденції106. Нещодавно між укріпленнями і храмом св.Пантелеймона дослідники віднайшли сліди фундаментів будівлі палацового типу107. До речі, у середині XH ст. неподалік від цієї резиденції був княжий двір батька Ярослава Осмомисла, засновника об'єднаного Галицького князівства - Володимирка Володаревича108.

На наш погляд, ураховуючи прагнення Романа Мстиславича передати Галицьку землю своїм нащадкам109, а також беручи до уваги будівництво ним біля Галича князівської резиденції з родинним церковним храмом Романовичів вірогідно було б припустити, що тіло могутнього володаря Галицько-Волинської держави після загибелі було перенесене саме до його князівської резиденції біля Галича і поховане у храмі св.Пантелеймона. Суздальський хроніст, який писав про перевезення тіла Романа до Галича, міг не знати про конкретне місце поховання князя, а тому записав, що його було поховано у головному храмі Галицької землі - галицькому Успенському соборі. Цікавим є те, що дослідники висловлюють погляд про близькість архітектурного стилю церкви св.Пантелеймона до культових споруд Центральної Європи, і тут знову варто згадати про тісні зв'язки Романа з ченцями бенедиктинського монастиря св.Петра в Ерфурті.

Одразу ж після поховання Романа Мстиславича відбулася інтронізація його сина Данила на князівському столі в Галичі, а галичани склали присягу вірності юному князеві. Проте невдовзі родині Романа довелося вирішувати вкрай складні проблеми збереження й повернення спадщини загиблого володаря Галицько-Волинського князівства.

19 червня 1205 р. з життя пішла яскрава постать нашої історії, діяльність якої протягом багатьох років впливала не тільки на розвиток руських земель, а й інших країн і народів Східної та Центральної Європи. Проявом цього впливу стала велика увага до діяльності князя Романа не тільки з боку давньоруських, а й західноєвропейських та візантійських авторів110.

Український козацький корпус київського полковника Антона Ждановича переправляється через Віслу в районі Завихоста (11 (21) квітня 1657 р.) Мал. Еріка Йонсона Дальберґа (червень, 1657 р.)

Церква св.Пантелеймона (бл.1200 р.; с.Шевченкове Залуквянської сільської ради Галицького р-ну Івано-Франківської обл.)

1 Харди k. Наследници Киjева: Измену кралевска круне и татарског jарма. Студиjа о државно-правном положаjи Галичке и Галичко-Волинска княжевина до 1264 година. - Нови Сад, 2002. - С.90-103; Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім». - К., 2008. - С.150; Майоров A.B. Из истории внешней политики Галицко-Во- лынской Руси времён Романа Мстиславича // Древняя Русь: Вопросы медиевистики. - Москва, 2008. - №4 (34). - С.78-96; Его же.