На сторінках №2 спецвипуску «Тризубу» подано огляд французької преси про судовий процес. Так, журнал «L'Avenir» вмістив статтю С. де Жіве від 17 жовтня 1927 р., де відзначалося, що вбивцю не потрібно сприймати як месника за кривду, котра була завдана євреям, а «справа Шварцбарда - не є справою жидівською»20. Автор проаналізував погроми в Україні, їх історію, роль та значення С.Петлюри у боротьбі з ними, навів накази і постанови головного отамана. Французький журналіст прийшов до думки, що погромна версія вигідна Москві. Інший часопис «L'Echo de Paris» вмістив статтю автора Проно «Убивство Петлюри й большевицький терор у Франції», де переконливо довів, що цей акт - справа рук комуністів. Автор підкреслив, що «Петлюру, справді, уважав уряд Москви, а особливо його представник в Парижі Раковський, за дуже небезпечного ворога совітського режиму»21, та навів документи, що доводили низку терористичних актів за кордоном, скоєних за вказівками Москви.

«Тризуб: надзвичайне щоденне видання» від 21 жовтня 1927 р. висвітлив другий день судового процесу. У рубриці «Із зали суду» викладено хід дебатів між адвокатами А.Торесом та С.Кампінчі. «Це два протилежних світи - дві ріжних Франції», - резюмував часопис22. Знову допитували С.Шварцбарда, який запевняв, що не служив в Червоній армії. Але це неправда, бо сам підсудний в американському єврейському журналі описав свою подорож по Україні як червоноармієць. Надалі йшов допит свідків і лікаря, котрі довели, що С.Шварцбард стріляв у С.Петлюру, коли той впав на землю.

Журнал вмістив статтю О.Шульгина «Злочинність чи наївність», в якій йшлося про анкету Ліги прав людини, заповнену відомими людьми у Франції: політиками, письменниками, науковцями. Запитання анкети стосувалися погромів в Україні. Відповідали на них економіст Ш.Жид, історик Олар, письменники Р.Ролан, А.Барбюс, Роні й ін. Ці люди, які ніколи не були в Україні, не знали, що це таке, взяли на себе сміливість говорити про справи, в котрих нічого не розуміли. О.Шульгин зазначав, що євреї захищають С.Шварцбарда, а українці мовчать про свої образи, і тому потрібно саме зараз висловити свої думки про погроми. «Не ми, не уряд, не Петлюра творили ці події. Вони прийшли до нас разом з тою червоною большевицькою примарою, що прийшла до нас з півночі. Ми не можемо говорити тільки про погроми жидів, ми мусимо на весь світ сказати правду про погроми цілої України»23, - зазначалося у статті.

У рубриці «Звіт» подавалася детальна інформація про допит свідків. Першим допитали поліцейського Мерсьє, котрий був на місці вбивства. Він показав, що С.Петлюра впав після другого чи третього пострілу, а Шварцбард стріляв уже в лежачого. Наступними свідками були комісар поліції кварталу Одеон, до якого привели Шварцбарда після злочину, інспектор Горе. Лікар Поль, що робив розтин тіла С.Петлюри, показав, що покійний упав після третього пострілу, а С.Шварцбард продовжував у нього стріляти. Від цивільної сторони свідчили князь Я.Токаржевський-Карашевич, старшина української армії О.Нестеренко і генерал М.Шаповал, який говорив про стосунки між українським, єврейським і російським народами ще задовго до революції й під час визвольної боротьби. У цьому номері вміщено дві фотографії: ріг бульвару Сен- Мішель і вулиці Расіна, де хрестом позначено місце вбивства С.Петлюри, та будинок по вулиці Тезар №7, у котрому він жив у Парижі.

На третій день процесу вийшов №4 журналу від 22 жовтня. У рубриці «Спостереження» подано інформацію про допит свідків вбивства й висновки експерта доктора Поля. Він встановив, що з п'яти куль, що влучили в С.Петлюру, лише одна ввійшла горизонтально, пробила ліве плече, і після цього він упав на тротуар. Чотири інші кулі влучили вже у лежачого С.Петлюру, і три з них були смертельні.

У рубриці «Звіт» подано лист свідка Добковського, в якому йшлося про те, що Шварцбард - зовсім не «местник» єврейського народу, а є підісланим агентом. Добковський, сам за національністю єврей, але він хоче зняти з єврейського народу відповідальність за смерть С.Петлюри. С.Шварцбард визнав, що знає Добковського. Наступного листа зачитали від полковника Будакова, котрий був свідком проскурівського погрому. Він підтвердив, що С.Петлюра ніколи не наказував робити їх, як твердить С.Шварцбард. Знову виникла дискусія між адвокатами Торесом та Кампінчі, чи винен С.Петлюра в проскурівському й інших погромах також.

Щоб припинити цю розмову адвокатів, голова суду викликав свідка генерала М.Шаповала. Той засвідчив, що С.Петлюра не наказував чинити погромів, усе робив, щоб їх припинити, і ніколи не був антисемітом. Погроми чинилися бандами, котрі нікому не підпорядковувалися. Інший свідок В.Прокопович детально розповів про життя С.Петлюри. На запитання прокурора, чи були у журналі «Тризуб» статті погромного характеру, редактор часопису відповів: «Статтів погромного характеру не містилось і не могло міститися, бо напрямок «Тризуба» є ліберальним. Вигадки Шварцбарда є неправдою»24.

25 жовтня розпочався четвертий день судового процесу. Рубрика «Спостереження» містила аналіз перших днів судового процесу. Після опитування свідків адвокат С.Шварцбарда прийшов до висновку, що С.Петлюра не може відповідати персонально