як у чисельному, так і в економічному вимірах підприємницький прошарок, а серед купців 1-ї та 2-ї ґільдій уже переважали євреї. Зокрема, у 1903 р. їх частка в 1-й ґільдії дорівнювала 84,1%, а в 2-й - 68,8%. Це забезпечувало підприємцям єврейського походження помітне місце у житті цього міста. У порівнянні з іншими великими центрами єврейства в Україні тут був відсутній окремий єврейський квартал. У цілому на Донбасі і у Придніпров'ї на 1913 р. представники юдейського віросповідання становили 54% великих і середніх торговців, тоді, як частка православних купців дорівнювала 39,4%, католиків - 3,5% і мусульман - 2,1%114.
Таким чином, із 1860-х рр. спостерігалася тенденція до кількісного зменшення щодо всього міського населення представників купецького стану України, що було викликане насамперед лібералізацією торгово-промислового законодавства останньої третини ХІХ ст., особливо скасуванням у 1863 р. 3-ї ґільдії і прийняттям у 1898 р. Положення про державний промисловий податок. Чисельність купецтва була відносно невеликою (разом із членами родин у складі міського населення наприкінці ХІХ ст. вони становили приблизно 2,19%). Зосереджувалися представники цього стану насамперед в економічно розвинутих міських центрах, серед яких слід назвати Одесу, Київ, Харків, Катеринослав та ін. Поряд з особами, які в дійсності займалися торгово-промисловою діяльністю, із 1898 р. до купецтва зараховувалися й такі, котрі не мали ніякого відношення до підприємництва, а лише користувалися відповідними становими правами, сплативши промисловий податок.
Як було з'ясовано, за національним складом купецтво України у ХІХ ст. було досить різним. Історично склалося так, що серед його загалу за чисельністю переважали представники єврейства (особливо у Правобережній Україні), що було викликане насамперед проляганням на більшій частині українських етнічних земель смуги єврейської осілості, а також традиційними для цього етносу формами господарської діяльності. Згідно з даними перепису 1897 р., поряд з євреями провідні позиції в Україні утримували купці російського походження - як за чисельністю, так і за розмірами капіталів та економічним впливом у багатьох галузях економіки. Посівши за сприяння держави панівне становище, заможні російські купці вже з другої третини ХІХ ст., коли з'являлося все більше можливостей для розгортання підприємницької діяльності, найбільш вдало ними скористалися. Існував значний прошарок ґільдійців і серед представників інших етносів, які населяли край, - грецького, вірменського, німецького, татарського та польського. Особливо це стосувалося Півдня України, де заможні купці-неґоціа- нти, маючи значні капітали та великий досвід у комерційній справі, скористалися сприятливими обставинами насамперед в оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією.
Наведені вище дані підтверджують, що купці українського походження суттєво поступалися як за своєю чисельністю, так і капіталами євреям і росіянам. Слабка участь українців у торгово-промисловому підприємництві була викликана як їх сконцентрованістю на рільництві, культурними традиціями і ментальністю хлібороба, так і специфікою історичного розвитку краю. Політична залежність від Польщі й Росії, проходження тут смуги єврейської осілості, насадження царським урядом як своєї опори в тому числі й російського купецтва, досить тривале існування кріпацтва - усе це неґативно впливало на розвиток підприємницької ініціативи українців та нагромадження ними капіталів, що призвело до панування у місцевій торгівлі й промисловості ґільдійців неукраїнського походження.
1 Див., напр.: Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования. 1655-1905 (репринт. изд.). - Т.1. - Х., 1993. - 568 с.; Т.2. - Х., 1993. - 974 с.
2 Слабченко М. Матеріали до економічно-соціальної історії України ХІХ ст. - Т.1. - Одеса, 1925. - С.9; Оглоблін О. Нариси з історії капіталізму на Україні. - Х.; К., 1931 - С.38; Оглоблин А.П. Очерки истории украинской фабрики. Предкапиталистическая фабрика. - К., 1925. - С.45-46; Варнеке О. Залізничне будівництво на Україні 1860-х рр. // Записки Одеського при УАН товариства: Секція соціально-історична. - 1927. - Ч.1. - С.7-10.
3 Яковцевский В.Н. Купеческий капитал в феодально-крепостнической России. - Москва, 1953. - 202 с.; Лаверычев В.Я. Крупная буржуазия в пореформенной России: 1861-1900. - Москва, 1974. - 252 с.; Дякин В.С. Самодержавие, буржуазия и дворянство в 1907-1911 гг. - Ленинград, 1978. - 246 с.; Писарькова Л.Ф. Социальный состав гласных накануне контрреформы 1892 г. // История СССР. - 1989. - №6. - С.152-160; Рындзюн- ский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. - Москва, 1958. - 560 с.; Его же. Утверждение капитализма в России: 1850-1880 гг. - Москва, 1978. - 295 с.; Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия во второй половине XIX века: Проблемы торгово-промышленной политики. - Ленинград, 1981. - 276 с.; Боханов А.Н. Торговые дома в России в конце XIX - начале ХХ века (численность, структура, состав владельцев) // История СССР. - 1990. - №4. - С.88-101 та ін.
4 Гиндин И.Ф. Русская буржуазия в период капитализма: её развитие и особенности // История СССР. - 1963. - №2. - С.57-80; №3. - С.37-60.
5 Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст. - К., 1954. - 449 с.; Його ж. Соціально-економічні зміни та розвиток постійної торгівлі в містах України кінця ХУЛІ - першої половини ХІХ ст. // Укр. іст. журн. - 1959. - №5. - С.36-52; Його ж. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця