Саме євреї, попри низку дискримінаційних заходів російського уряду, маючи могутній природний потяг до посередницької діяльності, виявилися найбільш підприємливим етносом, що безпосередньо проявилося у кількості ґільдійців. Так, за переписом 1897 р. у Київській ґубернії купці-євреї (враховувалися всі члени родини) становили 70,4% (8403 особи від усього загалу представників цього стану), у Волинській - 86,6% (відповідно 3883), Подільській - 84,7% (3637), Полтавській - 69,9% (5433), Катеринославській - 59,6% (4710), Чернігівській - 61,9% (6364), Херсонській - 43,7% (5377), Таврійській - 36,8% (2849). Найбільший відсоток купців-євреїв був у тому ж Бердичеві (91,8%), де всього їх налічувалося 1328 осіб32.

Тільки у Харківській ґубернії купці-росіяни й українці за чисельним складом переважали представників цього етносу - відповідно 3965 росіян (64,2%) і 1126 українців (18,2%) проти 748 євреїв (12,1%). Купці-українці переважали представників інших етносів за чисельністю (у межах усіх 9 ґуберній) лише в кількох повітових центрах саме Харківської ґубернії, зокрема в таких, як Охтирка, Богодухів, Лебедин, Ізюм, Вовчанськ та ще деяких. У найбільших містах цієї ґубернії - Харкові й Сумах - панівне становище посідали купці-росіяни33. За словами І.С.Аксакова, ці міста уже в першій половині ХІХ ст. були витвором саме російського купецтва34. Так, у вищезазначеному губернському центрі в 1897 р. проживали 2451 купець-росіянин, 678 купців-євреїв і всього 199 купців- українців35.

Відомий учений І.О.Житецький у своєму історико-етнографічному нарисі «Євреї в Південній Росії», опублікованому на сторінках «Киевской старины», зазначав: «У період, що розглядається, уся торгівля малоросійських областей, крім Харківської ґубернії, частини Курської і Воронезької та землі Війська Донського, а також Кубанської області за невеликим винятком перебуває у владі євреїв, до того ж, посилення єврейської торгівлі відбувається пропорційно густо- населеності євреїв, давності їх перебування на відомих пунктах і центральності самих пунктів: на Лівобережній Україні і Новоросії частина торгівлі належить великоросам, грекам і навіть туземцям, на Буковині - німцям і угорцям, у Галичині - німцям, але у центрі єврейського поселення - Південно-Західному краї і в малоросійських частинах Північно-Західного краю та Привіслинського - торгівля майже цілковито залежить від євреїв»36.

Визначаючи характерні риси єврейської торгівлі, І.О.Житецький указав на широке коло інтересів і відсутність чіткої спеціалізації торговців цього етносу, розрахунок на найшвидший обіг капіталу, взаємодопомогу та взаємозв'язок між комерсантами, надзвичайно високу густину торгівельної мережі, свідоме прагнення стати «зі своїми операціями ближче до темної маси народу». Зрештою, у праці цього етнографа, як і в інших авторів37, євреї-торговці звинувачувалися у нечесному підприємництві, монополізації найважливіших галузей торгівлі, а нерідко і відвертому шахрайстві.

Утім деякі дослідники наголошували й на позитивних сторонах підприємницької діяльності євреїв, яка сприяла економічному розвиткові українських земель. Згадуваний нами І.С.Аксаков, підкреслюючи важливу роль «заповзятливого та енергійного єврейського племені», наголошував: «Головна користь від них та, що вони, посилюючи роздрібну торгівлю на ярмарках, посилюють обіг дзвінкої монети»38. Адже саме здебільшого євреї постачали готівку на українські ярмарки. Цей дослідник також вважав, що єврейські торговці були першими помічниками російських купців в їх просуванні на український ринок. Невипадково І.Озеров у своїй передмові до книги В.Зомбарта «Євреї й господарське життя» стверджував, що саме з «єврейським елементом» значною мірою був пов'язаний більш стрімкий економічний розвиток західних губерній Російської імперії, із чим ми не можемо не погодитися.

Феномен значного представництва єврейського етносу в купецькому стані пояснюється як економічними, так і соціальними причинами, що було реакцією пригнобленої національності на вплив цілої системи дискримінаційних заходів уряду. Значний відсоток євреїв у складі купецтва свідчив не тільки про збільшення ділової активності єврейського населення у другій половині ХІХ ст., що відбувалося на тлі загального скорочення чисельності стану. Частка осіб юдейського віросповідання з купецькими званнями, реально зайнятих у підприємництві, була все ж таки меншою, ніж питома вага євреїв у купецькому стані. Ділові люди, які проживали в місцях компактного розселення єврейського населення (смуга осілості), виявляли у порівнянні з підприємцями з інших реґіонів підвищений інтерес саме до набуття станових купецьких прав. У цілому це було характерним для обох ґільдій, однак найбільш виразно така тенденція проглядалася в корпорації пер- шоґільдійців.

Якщо брати до уваги найбільші українські торгово-промислові міста, то за переписом 1897 р. у Києві росіян та євреїв із ґільдійськими свідоцтвами було майже порівну - відповідно 2307 і 2238 осіб (і тільки 152 українця). В Одесі переважали купці- росіяни - 2756 осіб (55,5% від загальної кількості), євреїв налічувалося 1550 осіб (31,2%). У Катеринославі переважали вже останні - 1376 проти 816 росіян.

Схожу картину ми можемо спостерігати й у Чернігівській ґубернії, де в першій половині 1860-х рр., за словами статистика М.Домонтовича, купецтво «майже на 2/3 складається з росіян (переважно старовірів) та євреїв, і тільки 1/3 припадає на долю корінного населення [ґубернії - ОД.], українців» (усього в 1860 р. у ґубернії налічувався 3891 купець чоловічої статі, з них християнами були 2562 особи, а юдеями - 1329)39.

Тенденції щодо національного складу купецтва та його розподілу по реґіонах, згідно з нашими підрахунками, деякою мірою співзвучні з висновками О.П.Ог- лоблина, зробленими