Одеса на цей час за своїми розмірами, красою, багатством, кількістю населення і величезним торговим обігом по праву вважалася південною столицею імперії. Як осередок жвавої економічної діяльності в умовах строкатого етнічного складу насе- лення, місто вже у першій половині ХІХ ст. стає південними воротами експортно- імпортної торгівлі країни, чому сприяли чинні протягом 1819-1859 рр. правила порто-франко і вдале географічне розташування. За словами А.О.Скальковського (1859 р.), головними комерційними засобами Одеси були купецтво, пароплавство і біржа63.

Наприкінці ХІХ ст. Одеса була четвертим за кількістю населення у Російській імперії містом (404 тис.) після Санкт-Петербурґа, Москви і Варшави. Це був найважливіший порт країни, через який велася як внутрішня, так і зовнішня торгівля, яка мала першочергове значення. Щорічно нарощуючи свою потужність, морські ворота Одеси у 1890-х рр. за експортом вели перед серед усіх портів імперії, а за імпортом поступалися лише Санкт-Петербурґу. У 1894 р. обіг одеської торгівлі сягнув майже 129 млн руб.64 Про пріоритет торгівлі в місті свідчить і той факт, що в ній було зайнято 33 тис. осіб, тоді, як у промисловості - близько 20 тис.65

Уже тогочасні дослідники торгівлі звертали особливу увагу на національний склад купецтва, задіяного в товарообміні Російської імперії з іноземними країнами. Сприятливі умови торгівлі в Одесі, що склалися тут протягом ХІХ ст., насамперед пов'язані з експортом зерна, вабили багатьох заможних і підприємливих людей. Сюди з метою швидкого збагачення переселялися купці з Центральної Росії, різних районів України, із-за кордону. Наприклад, 1836 р. у місті налічувалося 8 купецьких домів, які мали торговий обіг понад 2 млн руб. кожен, 11 - понад 1 млн руб., 7 - близько 1 млн руб., 9 - понад 500 тис. руб. і 21 торговий дім - від 250 до 500 тис. руб.66

Про те, яке значення мала торгівля для Одеси протягом першої половини ХІХ ст., ми можемо судити зі зростання купецтва. Так, якщо в 1803 р. тут налічувалося 1927 осіб обох статей, які належали до купецького стану, то в 1827 р. - 2410 осіб (було видано 382 купецьких свідоцтва), у 1837 р. - вже 3714 осіб (відповідно 760 свідоцтв), а в 1857 р. - 5676 осіб (1031 свідоцтво)67.

Для Одеси була характерною велика питома вага оптової буржуазії, тобто купців 1-ї і 2-ї ґільдій, які здійснювали закордонну торгівлю. Так, якщо 1857 р. в місті всього було видано 1031 свідоцтво, з яких на перші дві ґільдії припадало 142 свідоцтва, то, виходить, що оптові купці становили 13,8% всієї одеської ґіль- дійської буржуазії, а це було достатньо високим показником (найбільше купців- оптовиків було у портовому місті Керчі, зокрема в 1850 р. відповідний показник сягав майже 40%68).

В Одесі перебувала майже третина всього складу купецтва Херсонської ґубер- нії, зокрема, наприкінці ХІХ ст. Так, у 1895 р. лише в місті було видано 1584 ґільдійських свідоцтва, тоді, як у межах усієї Херсонської ґубернії - 421269. На початку наступного століття в Одесі проживало 190 купців 1-ї ґільдії з 284 таких представників великого торгового капіталу Херсонської ґубернії70.

Серед одеського комерційного світу сприятливими обставинами для підприємництва найбільш вдало скористалися заможні іноземні купці-неґоціанти, які мали значні капітали та великий досвід у торговельній справі. На оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією вони за короткий час нагромадили багатомільйонні статки. Група великих іноземних купців, які зосередили у своїх руках усю зовнішню торгівлю місцевого порту, склалась в Одесі вже у першій половині ХІХ ст. Так, якщо в 1837 р. «іноземних гостей», які належали до купецтва 1-ї ґільдії, налічувалося 12 осіб, а 2-ї - 145, то в 1847 р., відповідно, 28 і 10271. Як писав у спогадах К.О.Скальковський, до кола найзаможніших одеських купців- неґоціантів у цей час входили, насамперед, греки Родоканакі, Маразлі, Ралі, Маврокордато, Папудов, Заріфі, італійці Рокко, Порро, Россі, німець Маас та інші, які становили місцеву торговельну аристократію72.

Із 1820-х рр. і до Кримської війни в одеській експортній зерноторгівлі, потіснивши італійців, лідерство тримали греки, які завдяки монополії відчутно знижували місцеві ціни на хліб, отримуючи величезні бариші. Купці-росіяни, які у цей час були в меншості, суттєво поступалися їм не тільки капіталами, а й рівнем загальної культури. «Російські купці, які продавали вірьовки, залізо, збрую, становили меншість і до міської еліти через свою неосвіченість не допускалися... Винятком серед російських купців за своєю освіченістю були лише Новикови», - згадував той же К.О.Скальковський73.

Підкреслюючи інтернаціональний характер одеського купецтва, мемуарист відзначав, що до його складу входили представники практично всіх народів Європейського континенту: «Торговці в Одесі представляють у своїх торгових операціях стільки ж окремих областей, скільки їх є на географічній карті Європи»74, що було притаманним багатьом найважливішим торговельним містам не тільки Старого Світу.

Красномовний факт - у 1837 р. серед перших 8 почесних громадян Одеси, які за час перебування в ґільдійському купецтві не мали «жодних доган у