Згідно з наказом №6, кожна дивізія мала складатися з чотирьох полків, кожен полк - із трьох батальйонів, кожен батальйон - із трьох рот по три взводи, а взвод мав три відділення по 12 осіб. Таким чином, у полку мало налічуватися 1080 багнетів. При кожному полку передбачався трисотенний ескадрон (по сотні на батальйон); за кількістю (чотири ескадрони, або 12 сотень) при кожній дивізії по суті створювався кавалерійський полк, однак організаційно ці полки оформилися дещо пізніше. Кожному полку придавалося по 4-гарматній батареї (у кожній - два взводи по дві гармати), а також по дві кулеметні команди (одна - з 12-ти кулеметів «Максим», встановлюваних на возах, і друга - з 8-ми кулеметів «Кольт», які перевозилися в кінних в'юках). Передбачалися також телефонна, мотоциклетна, самокатна (велосипедна) команди та обозні частини.

Начальником 1-ї дивізії було призначено М.Г.Кропив'янського. Згідно з наказом №6, до її складу спочатку ввійшли всі частини, сформовані на той момент з реорганізованих за реґулярним зразком партизансько-повстанських загонів і груп: 1-й полк червоного козацтва (командир В.М.Примаков), 2-й Таращанський полк (В.С.Баляс), 3-й Богунський полк, формування якого ще тривало і завершилося 24 вересня (М.О.Щорс), полк під командуванням Я.А.Киселя (в наказі йому присвоєно №4). Як район формування 1-й повстанській дивізії відводилася ділянка «нейтральної зони» Сураж - Унеча - Стародуб - Новгород-Сіверський - Івот - Зернове - Глухів87. Штаб дивізії спочатку перебував у Зерновому, згодом передислокувався у с.Погар, потім, у зв'язку із запланованим наступом уздовж залізниці на Гомель, уся дивізія зосередилася в район Унечі, а штаб перемістився у с.Посудичі88. Готовність і боєздатність цього з'єднання відзначалася на II з'їзді КП(б)У А.В.Івановим, Ю.Л.П'ятаковим і А.С.Бубновим89.

В останній декаді жовтня 1918 р. штаб 1-ї дивізії у с.Посудичі відвідала комісія II з'їзду КП(б)У, котра розслідувала так званий «стародубський інцидент» - несанкціонований напад повстанців на зайнятий німецьким ґарнізоном Стародуб. Вона не обстежувала з'єднання, однак доповідь комісії на пленумі ЦК КП(б)У 24 жовтня містить важливі оцінки90. Майже одночасно - 25 жовтня - свою доповідну записку подав по інстанції консультант оперативного відділу наркомату військових справ РСФРР І.Д.Моденов. Він інспектував обидва українські радянські з'єднання, однак детально описав стан лише 1-ї дивізії. Його висновки і рекомендації стосувалися обох дивізій91.

У другій половині жовтня в 1-й дивізії налічувалося понад 7 тис. багнетів і шабель, а саме 6700 піхотинців, чотири з половиною кінних сотні, 14 гармат; у кожному з полків числилося кулеметів «Максим» від 10 до 18, «Кольт» - 5-6, «Льюїс» - 20-3092. Таким чином, бойовий елемент значно перевищував намічену наказом №6 чисельність (бл. 5500 багнетів і шабель). Кулеметів, особливо ручних, також було набагато більше штатної кількості, однак зважаючи на надлишок особового складу їх усе ж було замало. Гармат до штатної чисельності не вистачало всього двох - у Богунському полку. Кавалерії бракувало вісім із половиною сотень.

Організаційна структура і склад 1-ї дивізії не відповідали наказу №6. Насамперед, у ній було утворено нові організаційні одиниці - бриґади: 1-ша бриґада червоного козацтва (командир В.М.Примаков) - у складі 1-го і 2-го полків червоного козацтва створена наказом по дивізії №5 від 2 жовтня; 2-га (командир М.О.Щорс) - у складі 3-го Богунського і 2-го Таращанського полків - наказом по дивізії №6 від 4 жовтня93. Однак штаби бриґад при цьому не створювалися, функції комбриґів за сумісництвом виконували командири полків Примаков і Щорс. На жовтня в дивізії не значився 4-й полк Я.А.Киселя, натомість 1-й полк червоного козацтва розгорнувся у два полки; новоутворений полк не одержав четвертого номера, а став називатися 2-м полком червоного козацтва94, Таращанський і Богунський полки поки що зберігали визначені їм наказом №6 відповідно 2-й і 3-й номери. Дещо пізніше 2-й полк червоного козацтва перейменували на 3-й Новгород-Сіверський, очолив його Т.В.Черняк. Полк Я.А.Киселя під шостим номером і 1-й полк червоного козацтва з листопада 1918 р. належали до 2-ї повстанської дивізії. Крім 2-го полку червоного козацтва, у 1-й дивізії були й інші нештатні формування: при її штабі існували команди охорони загальною чисельністю бл. 700 осіб. Із них планувалося організувати 5-й полк, і, як ударний, утримувати в резерві начдива. У грудні 1918 р. ці команди було зведено в Ніжинську роту, згодом - розгорнуто в батальйон, а на початку січня 1919 р. - у 4-й Ніжинський полк95. Усі полки мали допоміжні команди: саперні, зв'язку та ін. Проте обозів дивізія не мала зовсім - усі перевезення здійснювалися на обивательських підводах.

Штаб дивізії з полками підтримував телефонний зв'язок. В окремих полках було прокладено телефонні лінії до місць дислокації батальйонів. Зв'язок із ВЦВРК начдив