Тяжке матеріальне становище, житлова криза, антисанітарія, в котрій доводилося «гризти граніт науки» значній частині пролетарського студентства, та відсутність бажання слідкувати за собою сформували характерну зовнішність цієї категорії молоді49. Про це досить часто писалося на сторінках тогочасної періодики, де підкреслювалося, що хоч кожному її представникові й відомі основи гігієни і санітарії, але, «на жаль, ці теоретичні знання в особистому житті студента знаходять дуже мале пристосування»50. Звичайно ж, не вся молодь погоджувалася з таким становищем. Можливо, вроджений потяг до охайності заставляв протистояти загалу. У всякому разі знаходилися студенти, котрі виділялися із загальної маси, хоч це було небезпечно, тому що відразу ж таких охре- щували «інтелігентами». Як відомо, до середини 1920-х рр. слова «інтелігенція» та «інтелігенти», хоча й вживалися у відношенні до всіх дореволюційних освічених кіл, котрі працювали на радянську владу, але несли в собі негативні відтінки51. Так, молодих безпартійних інтелігенток у періодиці величали «баришнями», на відміну від комсомолок, яких називали «дівчатами». «Ба- ришні» і «дівчата» відрізнялися й за зовнішністю. Перші були з довгим волоссям і мали бліде обличчя, а другі - підстрижені та рум'яні52. Дітей інтелігентів, котрі, користуючись зв'язками батьків, вступали до вищих навчальних закладів, минаючи класовий набір, називали «жоржиками»53. В середовищі пролетарських студентів із великою зневагою ставилися до того, що з зовнішнього боку нагадувало буржуазне минуле. Тому «барином» чи «інтелігентом» легко могли обізвати лише за те, що хтось скаже, що плювати «противно й некультурно», або висловить своє негативне ставлення до похабних анекдотів, які розповідалися у колі студентів у темному кутку інститутського коридору54. Це був складний, вирішальний екзамен, де «враховувалося все: вміння віртуозно покрити матом, ударити «по сапатці» (обличчю), носити одяг по-пролетарському, відповідно їсти, пити, курити ... Потрібно пізнати, що грубість - не порок, що насилля - благодать, і лише тоді кандидат на вищу освіту стане дійсною частинкою матеріалу, що пролетаризує вузи»55. Відповідним мав бути й лексикон студента: «Розмова пересипалася напівблатними словечками, такими, як «шамовка», «топать»: це вважалося обов'язковим комсомольським жаргоном»56.

У молодіжному середовищі, як і в періодиці, точилися дискусії стосовно одягу, котрий дозволено носити пролетарському студенту. Багатьом дуже подобався стандартний для того часу одяг, оскільки вони й не мріяли про вишукані наряди, свідомо чи показово їх зневажаючи, бо, за словами Г.Косинки, на лисичку на плечах все ж таки приємно було подивитися57. І аромат парфумів дурманив та відволікав від «марксистського напрямку», міг завести за декілька кварталів слідом за собою58 у той час, як комсомольський актив вирішував глобальні проблеми, як, наприклад: «... Чи може комсомолець носити галстук і модні в середині 20-х років гостроносі черевики «джіммі» (капелюх рішуче відкидався, про нього не було й мови)»59. А відомому поету М.Шеремету, котрий у кінці 1920-х рр. навчався в Київському інституті народної освіти, «комсомольський осередок навіть виніс догану за картатий джемпер», придбаний ним за перший гонорар60. До краватки, як правило, ставилися презирливо. Стосовно останньої в тогочасній періодиці можна було часто зустріти різного роду «дискусії». Тривалий час її вважали «ознакою буржуазної ідеології», а у середовищі пролетарських студентів, як зазначалося вище, з великою зневагою ставилися до всього, що зовні було схоже на «старе минуле». В одному із дописів зазначалося, що дехто Глазов - колишній донецький шахтар, перейшовши з робітфаку до ВНЗ, придбав собі краватку. Це шокувало його друзів, котрі постійно його діставали: «Скажи, Глазов, для чого ти носиш краватку, це ж бур- жуазність?»61. І, незважаючи на те, що до кінця 1920-х рр. негативне ставлення до краватки було майже подоланим, у деяких інститутах усе ще порушувалося питання щодо заборони студентам носити ці предмети гардеробу, а студенткам - капелюхи. Наприклад, М.А.Борц було виключено з Харківського