Як зазначалося вище, «Звід пам'яток історії та культури України» має включати як відомі об'єкти національного і місцевого значення, так і виявлені й досліджені пам'ятки культурної спадщини у ході підготовки даного багатотомного видання12. В цьому плані значимість та обсяг роботи з виявлення об'єктів архітектури та містобудування у процесі розпочатої підготовки матеріалів до томів «Зводу» важко переоцінити.

Вже на стадії складання словників, котрі передують написанню статей до «Зводу» по кожному з регіонів, стало ясно, що порівняно з пам'ятками архітектури, вже занесеними до Державного реєстру, чисельність об'єктів містобудівної й архітектурної спадщини, які повинні бути включені до нього, значно зростає в процесі обстеження теренів областей, а у деяких із них перевищує в 5-10-20 разів кількість зареєстрованих раніше.

Особливо це стосується Донецької, Запорізької, Миколаївської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що видно з порівняльної таблиці (див. табл. на стор.180).

Хоча наведена таблиця у цифрових показниках представляє проміжні дані, вона ілюструє величезні масштаби розпочатої роботи з виявлення й обстеження цінних об'єктів культурної спадщини з архітектури і містобудування. Це свідчить про те, що «Звід пам'яток історії та культури України» має вирішальне значення не тільки для поліпшення системи збереження національного надбання країни взагалі, а й є конкретною основою для складання Державного реєстру нерухомих об'єктів України і в першу чергу пам'яток архітектури та містобудування.

Відомо, що з різних причин об'єктивного характеру процес підготовки матеріалів «Зводу» то уповільнювався, то прискорювався, але затягнувся не на одне десятиліття. Зокрема за відсутністю цільового державного фінансування профільних установ із 1993 р. фактично було припинено діяльність його районних і міських редколегій безпосередньо по розділах архітектури та містобудування.

Тільки редколегії й авторському колективу тому «Київ» вдалося наблизити справу до завершення: 1999 р. вийшла з друку перша частина 1-ої книги його; 2004 - друга. За відсутністю коштів затримується видання підготовленої до друку третьої частини 1-ої книги тому «Київ» - першого тому «Зводу пам'яток історії та культури України» - цього унікального багатотомного енциклопедичного видання, що має вміщувати відомості про всі види нерухомих об'єктів культурної спадщини України.

Вперше про зареєстровані пам'ятки архітектури й містобудування в 1983-1986 рр. було видано чотиритомний довідник-каталог «Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР», де зібрано систематизовані дані з коротким текстом, доповненим світлинами та кресленнями про всі об'єкти, що

охороняються державою, маючи відповідні номери. Означене видання підготовлене Державним комітетом Української PCP у справах будівництва (Держбудом УРСР), фахівцями Українського спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту (Укрпроектреставрація) й Науково-дослідного інституту теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури у м.Києві (згодом - КиївНДІТІ, з 1991 р. до 2007 р. - НДІТІАМ)13.

В передмові до цього видання зазначалося, що особливо важливою є проблема збереження не тільки пам'яток архітектури, а також їх оточення; і не лише у визначених зонах регулювання забудови та охоронних, а й в обличчі міст і сіл у цілому14.

Окремо наголошувалося, що, крім об'єктів архітектури, державній охороні підлягають пам'ятки містобудування, до котрих належать: давнє планування, забудова вулиць, кварталів та цілих окремих районів стародавніх міст, що історично складалися.

Але практично означена проблема у цьому виданні не вирішувалась, оскільки межі охорони об'єктів містобудування, крім заповідних територій, і досі переважно залишаються невизначеними. Тому й незрозуміло: яким чином та що ж охороняти у пам'ятках містобудування. Адже охоронні номери мають тільки окремі об'єкти архітектури. Будинки і споруди, що становлять архітектурні ансамблі, в означеному виданні знаходяться під одним охоронним номером із переліком їх за порядковою нумерацією, як складових, що входять до певного містобудівного комплексу. Здебільшого тоді це стосувалося тільки великих історико-архітектурних ансамблів таких, як на той час Державний архітектурно- історичний заповідник «Софійський музей» (нині - Національний заповідник «Софія Київська»).

У довідниковому виданні Державного реєстру національного культурного надбання «Пам'ятки архітектури та містобудування України» 2000 р. також представлено тільки об'єкти національного й місцевого значення, але із значними змінами та доповненнями порівняно з «Памятниками градостроительства и архитектуры Украинской ССР»15. У цьому оригінально вирішеному подарунковому виданні, що складається з двох блоків - текстового й ілюстративного, вибірково вміщено 228 видатних об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини України.

Структуру означеного довідникового видання 2000 р. побудовано таким чином, що в загальній характеристиці кожної області або міста (котрої не було у попередньому виданні) подається перелік основних великих містобудівних об'єктів. Далі за наскрізною порядковою нумерацією вміщуються окремі пам'ятки архітектури та містобудування в алфавітному порядку по регіонах в обох блоках відповідно16.

Таким чином, останні фактично нероздільні: архітектурний об'єкт є елементом містобудівного формування в природно-ландшафтному комплексі. Вони візуально сприймаються разом у ньому і тому невипадково об'єднані в одне видове поняття у Законі України «Про охорону культурної спадщини» за відповідною класифікацією пам'яток (ст.2, п.2)17.

Згідно із законом від 16 грудня 2004 р., за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки. Тобто окремо виділено сім їх різновидів. Усі вони мають бути представлені у «Зводі пам'яток історії та культури України».

Варто зазначити, що у 80-х рр. XX ст. у зв'язку з розпочатою роботою з підготовки матеріалів до «Зводу пам'яток історії та культури народів СРСР»,