С.С.Стемпень Стемпень Станіслав Степанович - д-р наук, професор, директор Південно-Східного наукового інституту у Перемишлі, викладач історії України і Центрально-Східно'ї Європи Державної вищої східноєвропейської школи в Перемишлі (Польща).

E-mail: stan.stepien@op.pl

ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ С.ПЕТЛЮРИ: ВПЛИВ ГАЛИЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА НА МОЛОДОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКА (ЛИСТОПАД 1904 р. - ГРУДЕНЬ 1905 р.)

У статті йдеться про вплив багатонаціонального львівського соціокультур- ного й політичного середовища на формування особистості Симона Петлюри - політика, державного діяча й співтворця польсько-українського союзу 1920 р.

У 1901 р. студент Полтавської духовної семінарії Симон Петлюра, котрий навчався на останньому курсі, був виключений із цього закладу за участь у національному русі1. Тоді ж він вступив до першої політичної організації в Україні - Революційної української партії (РУП), яка виникла за рік до того, і після залишення семінарії цілковито присвятив себе нелегальній роботі2. Його активна політична діяльність привернула увагу місцевої поліції. Аби уникнути арешту, С.Петлюра виїхав на Кубань до Катеринодара, де розпочав учительську кар'єру в міській школі. На цій посаді він не затримався надовго, оскільки владі стало відомо про його нелегальну діяльність. Випадково він став співробітником відомого статистика й історика, члена-кореспондента Російської академії наук Ф.Щербини3, котрий збирав матеріали до великої праці з історії кубанського козацтва. Однак С.Петлюра не припиняв політичної діяльності. Уже через кілька тижнів після прибуття до Катеринодара він зміг організувати там осередок РУП, який прибрав назву Вільної чорноморської громади4.

У цьому місті С.Петлюра робив також перші кроки на ниві політичної публіцистики, співпрацюючи з органом РУП - «Добра новина»5, що видавався за кордоном, у Львові, a згодом його спадкоємцем - газетою «Праця»6, а також місячником «Гасло»7, котрий з'явився друком у 4ернівцях. Високо цінуючи його організаційні здібності й прагнучи якнайбільше впливати на зміцнення кубанської громади, Революційна українська партія допомогла початкуючому публіцисту в облаштуванні у його помешканні невеличкої друкарні, надавши йому гектограф. Із того часу С.Петлюра сам розпочав друкування партійних часописів і антицарських листівок8.

Ця діяльність не могла не привернути увагу місцевої поліції, тим більше, що він після закінчення співпраці з Ф. Щербиною ніде не працював. Відтак таємна поліція почала стежити за його будинком, з'ясовуючи, чи не міститься у ньому явка РУП. На початку грудня 1903 р. під час обшуку в його помешканні, окрім гектографа, було виявлено також різні листівки та партійну літературу. С.Петлюра був заарештований за обвинуваченням в антидержавній діяльності9. Вочевидь, він уже мав поважний авторитет серед місцевої громади, оскільки її члени зібрали відповідну суму для застави, й у березні 1904 р. суд погодився на заміну його ув'язнення на домашній арешт. Під поліційним наглядом С.Петлюра мав чекати на судовий процес, однак, звільнений під заставу, зник із поля зору поліції та за допомогою партії таємно виїхав до Києва. Він сподівався, що у цьому великому місті матиме можливість переховуватися, а також розраховував, що зможе навчатися в університеті св.Володимира10.

Оскільки це виявилося неможливим, С.Петлюра цілковито присвятив себе партійній роботі, тісно співпрацюючи з одним із керівників Революційної української партії Миколою Поршем. Очевидно, він брав настільки активну участь у нелегальному русі, що вже в жовтні 1904 р. по всій Російській імперії було розіслано оголошення про його розшук. Його зміст надзвичайно цінний не тільки з того погляду, що є свідченням активної політичної діяльності С.Петлюри, а й також тому, що це єдиний докладний фізичний опис особи молодого революціонера. Поліція характеризувала його таким чином: «[...] Зріст 166 см, середньої будови тіла, обличчя інтелігентне і статечне. Має звичку ставити уперед ліву ногу, тримаючи руки попереду. Волосся світло-русе, довге й пряме, зачісується на правий бік, вуса та брови також світло-русі, борідка рідка, рудувата, очі сірі, великі, короткозорий, у сутінках читає за допомогою окулярів. Череп правильний, округлий, від потилиці до лоба - 28 см, окружність голови - 33 см, чоло пласке висотою 7 см, ніс прямий, довжина - 6,25 см, ширина ніздрів - 3,5 см. Обличчя продовгувате, блідо-рожеве, губи малі шириною 5 см, нижня губа ширша від верхньої, підборіддя загострене, вуха правильні, вушна раковина довжиною 7 см, хода важка, ноги відносно тулуба не задовгі, на лівому бедрі руда родимка, на правій лопатці трикутна світло-коричнева й темно-червона плями»11.

Єдиним виходом із ситуації для С.Петлюри виявилася втеча за кордон. Партійне керівництво вирішило, що скерує його до Львова з метою пожвавлення діяльності Закордонного комітету РУП, котрий перебував там. Після отримання необхідних документів на ім'я Святослава Таґона він у другій половині листопада 1904 р. разом із товаришем, що також був виключений із Полтавської духовної семінарії, Прокопом Понятенком12 поблизу Кременця нелегально перетнув російсько-австрійський кордон. Діставшись до м. Броди, вони доїхали звідти потягом до Львова13.

Це місто, яке в той час стало центром українського національного життя, справило на обох нелегалів велике враження. Львів, що був столицею Королівства Галичини і Лодомерії, нараховував 170 тис. мешканців. Окрім зосереджених у ньому державних та самоврядних інституцій, у місті діяла низка потужних наукових, культурних й освітніх установ. Поряд з університетом функціонували політехніка, рільнича і ветеринарна академії, дев'ять гімназій, бібліотека Оссолінських, кілька театрів та музеїв, а також понад 100 різних