С.В.Таранець Таранець Сергій Васильович - канд. іст. наук, ст. наук. співроб. Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського HAH України.

E-mail:

СТАРООБРЯДЦІ БЕССАРАБІЇ ТА ЇХ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ РОСІЙСЬКИМ УРЯДОМ У ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

У статті відстежено таємні шляхи пересування російських старообрядців із центральних регіонів Росії у Бессарабію, Молдавію та Румунію, роль конфесійного й антифеодального протесту до і після скасування кріпацтва в імперії, а також заходи, що їх уживав російський уряд для припинення стихійних переселень старообрядців за кордон. Розкрито характер взаємостосунків старовірів із населенням прикордонних районів, їх життя після заснування білокриницької церковної ієрархії, участь липован у революційній та суспільній діяльності.

Дослідження історії, культури і побуту старообрядців Бессарабії здійснюється за трьома регіональними напрямками: російським (радянським), українським та молдавським. Російська група вчених представлена колишніми і нинішніми співробітниками Наукової бібліотеки Московського державного університету імені М.В.Ломоносова та іншими науковими установами (І.В.Поздєєва, Т.О.Круглова, О.М.Сморгунова, О.Б.Смілянська, Н.А.Коб'як, Е.К.Гусєва, М.М.Леренман, М.Г.Денисов)1. У Молдавії над цими питаннями працює Інститут національних меншин Академії наук Республіки Молдова (І.В.Табак, Н.В.Абакумова-Забунова, А.І.Анцупов)2.

Українська група дослідників представлена одеською, чернівецькою та київською школами. В одеському регіоні проблемами старообрядства Тут і далі нормативне написання слова «старообрядництво» й похідних від нього подається в редакції автора статті (прим. ред.). займається кафедра археології та етнології України Одеського національного університету імені 1.1.Мечникова (А.Д.Бачинський, О.А.Прігарін, А.І.Федорова)3, в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті (І.Ф.Кучерявен- ко)4, в Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича - кафедра етнології, античної та середньовічної історії (Б.М.Бондарюк, М.К.Чучко)5, у Києві - відділ джерел історії України ХІХ - початку XX ст. Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України (С.В.Таранець)6.

Найпродуктивнішим центром у галузі вивчення даної проблеми є Одеський університет. Заслуговує на увагу те, що засновникам проведення конференцій, які нині відбуваються, вдалося добитися щорічного їх проведення у місцях традиційного проживання старообрядців на Дунаї. Власне, у цьому зацікавлені самі старообрядські общини, де не останнє місце належить настоятелям Кілій- ської громади о. Миколі Муравйову та Старо-Некрасівської громади - о. Миколі Бобкову. Із 2004 р. вийшло 5 чисел збірника: «Липоване: история и культура русских старообрядцев»7.

Незважаючи на значну кількість робіт, пов'язаних із цим регіоном, проблема переслідувань старообрядців Бессарабії спеціально не досліджувалася. Саме низьким ступенем розробки та новизною проблеми продиктована потреба в даному дослідженні.

Боротьба російського уряду з бессарабським старообрядством посилилась у зв'язку із заснуванням у 1846 р. білокриницької церковної ієрархії. Саме тоді в Бессарабську область російський уряд направив для вивчення становища на місцях петербурзького чиновника слідчої поліції І.С.Аксакова. Через підставних осіб йому вдавалося вивідати не лише подробиці життя старообрядців, а і їхні потаємні думки, котрі, з огляду на посилення репресій, були надзвичайно різкими. І.С.Аксаков дослівно передає їх у своїй доповіді в Петербург: «Чого вони (російський уряд - С.Т.) хочуть?», «якщо уряд буде продовжувати свої переслідування, то або нашого духу не залишиться в Росії, або ж... Цю фразу вони (старообрядці - С.Т.) зазвичай не закінчують»8, хоча здогадатися було неважко: неподалік пролягав кордон. Під впливом обмеження свободи риболовлі на Дунаї свій намір залишити межі Російської імперії неодноразово висловлювали липовани у Вилкові: «Звичайно, воно хоч і не доводиться залишати місце, де народилися та жили наші діди, хоч воно й важко, усе якось сподіваєшся - та що ж робити, доведеться споряджати човни та забирати із собою дружин і дітей»9.

Російська влада завжди пильно стежила за відомими діячами старообрядства в різних регіонах країни. Не винятком були і бессарабські липовани. У 1854 р., за дорученням новоросійського та бессарабського генерал-губернатора установлено нагляд за ізмаїльським 2-ї гільдії купцем Микитою Бєляєвим10. Його звинувачували у зв'язках із зарубіжними старообрядцями. М.Беляев був старостою ізмаїльської старообрядської громади. Із метою розслідування його діяльності чернігівський, полтавський та харківський генерал-губернатор відправив у Бессарабію чиновника з особливих доручень Родзянка. У будинку М.Беляева провели обшук, під час якого були знайдені листи ченця Ку- ренівського Нікольського монастиря Іраклія. Як відомо, останній брав активну участь у пошуках єпископа, який би перейшов до старообрядської церкви. За розпорядженням імператора, купця доставили у петербурзьку в'язницю, де його під пильною охороною довгенько наставляли «на путь істинний», а після його вимушеного покаяння та формального приєднання до панівної церкви Олександр ІІ розпорядився вислати в'язня в Полтаву11.

Ще перебуваючи в Ізмаїлі, М.Беляев вів активну місіонерську діяльність, сприяв здійсненню таїнств для старообрядців, які приїжджали у цей край з інших губерній. 31 серпня 1848 р. (за повідомленням архієпископа панівної церкви Гедеона Полтавського) він став співучасником «совращения» з офіційного православ'я в старообрядство міщанина Рукавишникова.

Рукавишников мешкав у м. Кременчуці з 1833 р., наймаючись до кременчуцьких купців. Із 1841 р. поступив на роботу до крюківського купця Андрія Лапіна, де прослужив понад рік, а потім заявив, що залишає цю службу, оскільки планує одружитися. А. Лапін запропонував йому в наречені свою небогу Євдокію. Той погодився і молоді поїхали у м. Ізмаїл, де їх повінчав старо- обрядський священик Яків Олексійович Рогозинський. За це були заарештовані не лише староста М.Бєляєв, а й о. Яків12.

У 1858 р. був підданий суду кишинівський 3-ї гільдії купець Ілля Новиков13. Його звинувачували у наданні місця