Враховуючи відносини США з Великою Британією, а Японії - з Німеччиною, і також те, що Англія володіла імперією, розкиданою на всіх континентах, європейська війна автоматично ставала світовою. Гітлер мусив потурбуватися про надійний тил на Сході, тим більше, що окупація Польщі означала появу спільного кордону між Третім райхом і СРСР. Не дивно, що він побажав використати для цього прагнення Сталіна «примножити число радянських республік в усьому світі».

З ініціативи німецьких дипломатів Німеччина і СРСР почали переговори про активізацію економічних зв'язків. 20 травня новий наркомзаксправ Молотов у бесіді з послом Німеччини у Москві Фрідріхом фон дер Шуленбурґом зауважив, що для успіху економічних переговорів треба створити політичну базу7. Німці зайняли вичікувальну позицію, побоюючись, що радянська сторона прагне використати їхню готовність до порозуміння тільки з метою шантажу представників Великої Британії і Франції, які провадили переговори в Москві. 5 червня Шулен- бурґ доповів, що Молотов запропонував розпочати політичний діалог8. Навіть після цього і, як можна припустити, з цієї ж причини вичікування тривало. Аж врешті 29 липня статс-секретар МЗС Німеччини Е.Вайцзеккер доручив Шулен- бурґу передати Молотову дослівно таке: «За будь-якого розвитку польського питання, чи мирним шляхом, як ми цього хочемо, чи будь-яким іншим шляхом, тобто із застосуванням нами сили, ми готові гарантувати всі радянські інтереси і досягнути розуміння з московським урядом»9.

1 серпня в МЗС Німеччини надійшло повідомлення про сприятливе ставлення Кремля до такої угоди. Глава зовнішньополітичного відомства Й. фон Ріббентроп зустрівся в Берліні з повіреним у справах СРСР Г.Астаховим і заявив: «З усіх проблем, які стосуються території від Чорного до Балтійського моря, ми могли б домовитися без будь-яких утруднень»10.

Серпневі переговори між Німеччиною і Радянським Союзом відстежені істориками по днях і годинах. Досить зауважити, що 23 серпня Ріббентроп з'явився в Москві. Пізно ввечері радянсько-німецький договір про ненапад був підписаний, а наступного дня опублікований. До нього долучався секретний додатковий протокол, в якому розмежовувалася сфера «обопільних інтересів» - пакт Ріббен- тропа-Молотова. У статті 1 йшлося про країни Балтії. До радянської сфери інтересів відносилися Фінляндія, Естонія і Латвія. Литва входила до сфери інтересів Німеччини. Стаття 2 визначала, як розмежовувати Польщу: «У випадку територіально-політичного перевлаштування областей, які входять до складу Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарева, Вісли і Сяну». Це означало, що більша частина Польщі в її тогочасних кордонах опинялася у сфері інтересів СРСР. Варшавське передмістя

Прага, яке розташовувалося на правому березі Вісли, теж потрапляло до радянської сфери. Стаття 3 відзначала «інтереси СРСР щодо Бессарабії»11.

2

1 вересня 1939 р. Гітлер вторгся у Польщу. Маючи з нею договірні зобов'язання, Велика Британія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Друга світова стала фактом.

У день оголошення війни Ріббентроп через посла в Москві передав Молотову, що розгром польської армії завершиться через кілька тижнів, після чого доведеться покінчити з тими військовими з'єднаннями, які опиняться в сфері інтересів СРСР. Послу доручалося з'ясувати, чи може Радянський Союз ввести свою армію в ці райони. Нарком відповів 5 вересня, що необхідно почати конкретні дії, але цей час ще не настав12.

У літературі утвердилася думка про те, що Сталін чекав, поки польський уряд капітулює або емігрує. Таке судження прямо випливає з причини, названої В.Молотовим польському послу в Москві В.Ґжибовському в день вторгнення - 17 вересня. Молотов зазначив, що Польська держава та її уряд фактично перестали існувати. Саме тому, підкреслювалося в офіційній ноті, радянське керівництво дало наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя та майно населення Західної України і Західної Білорусії. У промові по радіо, яка негайно була надрукована у газетах, Молотов повідомив, що Червона армія перейшла кордон із метою подати руку допомоги своїм братам-українцям і братам-білорусам, які населяють Польщу.

У 1930-х рр. СРСР брав активну участь у переговорах, пов'язаних з утворенням системи колективної відсічі агресору. Однією з ключових тем переговорів було визначення агресії. Виступаючи в лютому 1933 р. на конференції, присвяченій проблемі роззброєння, М.Литвинов від імені свого уряду заявив, що збройний напад на будь-яку країну без оголошення війни не може бути виправданий її внутрішнім становищем, можливою небезпекою життю або майну іноземців, запереченням за цією країною ознак її державної організації тощо13. Під таким кутом зору «визвольний похід» Червоної армії був безсумнівним актом агресії. Однак переважна більшість українців і білорусів, на землю яких прийшла війна, вітала червоноармійців, покликаних захистити їхнє життя та майно. Ця цілком природна реакція населення служила моральним виправданням діям сталінського уряду. Приєднання до Радянського Союзу території, на якій українці і білоруси становили більшість населення, ставало можливим оголосити возз'єднанням братніх народів.

Залишається виявити, чому і коли виник концепт возз'єднання. Треба пам'ятати, що він змусив Сталіна відмовитися від частки територіальних надбань (Люблінського і частини Варшавського воєводств), уже здобутих 23 серпня 1939 р. пактом Ріббентропа-Молотова.

Відповідь на запитання «чому?» лежить на поверхні. Досить згадати, що трапилося між 23 серпня і 17 вересня. 3 вересня німецько-польська війна раптом перетворилася на світову. У цій війні вихід Червоної армії на Віслу робив зі Сталіна союзника Гітлера.

Німецький фюрер і