Очевидно, паломництво Гаральда Суворого до Святої Землі відбулося у 1037 р. На той час у Палестині та Північній Сирії склалася дуже непроста воєнно- політична обстановка. Єрусалим і Свята Земля входили до складу Фатимідського халіфату. Правління цими територіями здійснював сирійський намісник халіфа, до компетенції якого входив і допуск прочан в Єрусалим. Це створювало значні перешкоди, шлях європейським пілігримам був практично перекритий, лише невеликі окремі групи їх на власний страх і ризик наважувалися подорожувати до Гроба Господнього. У відповідь на наступ візантійського імператора Василія ІІ на єгипетські володіння у Фінікії халіф ал-Хакім (996-1021 рр.) розпочав репресії проти християнського населення своєї країни. У 1008 р. за його наказом було вщент зруйновано храм Гроба Господнього в Єрусалимі. Лише при халіфі аз-Захірі (1021-1035 рр.) стан справ змінився. Після 1025 р. потік пілігримів зріс. Так, у 1026 р. подорож до Єрусалима здійснив нормандський герцоґ Роберт разом із великою кількістю своїх співвітчизників. Після поклоніння святим місцям вони поверталися додому через Візантію. Французький хроніст Рауль Ґлабр сповістив про смерть герцоґа поблизу Нікеї і його поховання там21.

У 1037 р. халіф ал-Мустансір (1035-1094 рр.) наказав відбудувати храм Гроба Господнього. Імовірно саме цього року відбулася подорож конунґа Гаральда у Святу Землю, який відвідав Єрусалим, дійшов до Йордану, звільнивши дорогу від розбійників, пожертвував на відбудову храму Гроба Господнього чималі кошти й повернувся до Константинополя.

Однак для нас важливо, що подорож Торвальда Мандрівника до Святої Землі не була чимось екстраординарним. Як і решта варяґів, він рушив до Константинополя шляхом «із варяґ у греки», що найбільш активно використовувався протягом Х-ХІ ст. За «Повістю минулих літ», це була велика торгівельна магістраль, яка поєднувала північні країни Європи з Візантією. Розпочинався шлях від узбережжя Балтійського (Варязького) моря і йшов через Новґород, Полоцьк, далі водним маршрутом через усю територію Русі, її столицю - Київ, до свого кінцевого пункту - міста Константинополь, столиці Візантійської імперії.

Окрім «Повісті минулих літ» є ще одне історичне джерело, яке детально описує шлях «із варяґ у греки» - це трактат із політичної географії тогочасного світу, складений близько 950 р. імператором Константином Багрянородним, який мав назву «Про управління імперією». У розділі 9 ідеться про початковий (із візантійської перспективи) пункт шляху (Константинополь), першу велику зупинку на ньому (Київ) і кінцеву точку (Новґород). У творі перелічено давньоруські міста: Новґород, Смоленськ, Чернігів, Любеч, Вишгород. Київ, який візантійці також називали Самбатас, виділено окремо, зважаючи на його особливе значення, оскільки це була як на той час велика гавань, місце стоянки й ремонту суден. Слід згадати, що давньоісландські саґи називають Київ «містом човнів» (Кжп^агбг).

Оскільки діяльність Торвальда Кодранссона (Мандрівника) на теренах Русі в давньоісландських саґах чітко пов'язана зі створенням нового монастиря поблизу церкви Іоанна Предтечі, вважаємо за необхідне більш детально розглянути це питання і визначити, які саме храми на честь цього святого, одного з останніх пророків Старого Заповіту, що проповідував наближення Царства Божого, хрестив багатьох людей, у тому числі й самого Ісуса, існували в Русі напередодні монґоло- татарської навали.

Нам удалося розшукати в історичних джерелах згадки про понад 20 православних храмів Іоанна Предтечі, що існували на теренах Східної Європи від початку ХІ до початку ХІІІ ст.:

- Київ, 2 храми: церква Іоанна Предтечі, збудована у XI ст. в Києво- Печерському монастирі біля північно-західного рогу Успенського собору; церква Іоанна Предтечі, монастирський храм на Сетомлі, XI ст.;

- Львів, церква Іоанна Предтечі, друга половина XII ст. або перша половина XIII ст.;

- Полоцьк, церква Іоанна Предтечі, монастирський храм, XIII ст.;

- Переяслав-Хмельницький, церква Іоанна Предтечі, монастирський храм, перша згадка 1126 р.;

- Перемишль, церква Іоанна Предтечі, перша згадка 1125 р.;

- Галич, церква Іоанна Предтечі, монастирський храм, перша згадка 1189 р.;

- Трубчевськ, церква Іоанна Богослова, XII - перша третина XIII ст.;

- Луцьк, церква Іоанна Богослова, єпископська кафедра, перша згадка 1288 р.;

- Керч, церква Іоанна Предтечі, VIII ст.;

- Рязань (так звана Рязанська Украйна), церква Іоанна Богослова, монастирський храм, XIII ст.;

- Москва, церква Різдва Іоанна Предтечі, XI - перша половина XII ст.;

- Смоленськ, церква Іоанна Богослова, перша згадка 1180 р.;

- Псков, церква Різдва Іоанна Предтечі, монастирський храм, перша згадка 1243 р.;

- Ростов Великий, 2 храми: церква Іоанна Предтечі на єпископському дворі, перша згадка 1211 р.; церква Іоанна Богослова, монастирський храм, перша згадка 1288 р.;

- Великий Устюґ, церква Різдва Іоанна Предтечі, монастирський храм, перша згадка 1262 р.;

- Новґород, відомо принаймні 5 храмів: церква Іоанна Предтечі на Опоках, 1127-1130 рр.; церква Усікновення глави Іоанна Предтечі на Чудинцевій вулиці, 1176 р.; церква Іоанна Предтечі в Росткиному монастирі, перша згадка 1179 р.; церква Іоанна Предтечі на Торговищі біля Німецького двору, перша згадка 1181 р.; надбрамна церква Іоанна Милостивого у Воскресенському монастирі, 1193 р.

Точні дати