Звичайно, у кожному з цих міст гіпотетично міг існувати монастир Торвальда. Проте майже всі перелічені церкви були збудовані у ХІІ-ХІІІ ст., тобто після смерті ісландського мандрівника. У жодному з них, окрім Києва, на ХІ ст. не існувало храму Іоанна Хрестителя. Поки що історики не змогли довести існування такої церкви на вказаний час у Полоцьку. Саме тому першим у списку можливих місць розташування монастиря Торвальда стоїть Київ, де була зосереджена як світська, так і церковна влада Русі. Київ називали святим містом, Новим Єрусалимом і Новим Константинополем. Логічно припустити, що ісландський місіонер, скоріше за все, побудував свою обитель саме у Києві, на берегах Дніпра. Про це свідчить і прискіпливий аналіз текстів давньоісландських саґ. Так, свого часу ісландський учений Ґ.Віґвуссон висунув ориґінальну теорію, згідно з якою саґа розповідає не про монастир Торвальда «на горі, що називається Drofn/Dropn (Дрьовн)», а про його обитель «на горі, на березі річки, що називається Dnopr (Дніпро)»22. Тоді виходить, що Торвальд Мандрівник заснував свій монастир на київських горах, і годі шукати якусь таємничу скелю з не менш таємничою назвою Дрьовн.

У стольному Києві серед багатьох церков, побудованих в ХІ ст., було принаймні дві на честь Іоанна Предтечі. Одна з них - у самому серці майбутньої Києво-Печерської лаври, біля її головного храму, Успенського собору, який за свою тисячолітню історію так розрісся вшир, що поглинув давню церкву на честь Іоанна, яка в ХІ ст. стояла біля його стін. Про будівництво церкви Іоанна Предтечі на території лаври розповідає «Києво-Печерський патерик», у слові 5 «З Іоанном і Сергієм чудо дивовижне, [яке] в божественній Печерській церкві було перед чудесною іконою Богородичною». Згідно з джерелом, невелика двоярусна чотири- стовпна церква святого Іоанна Предтечі була зведена коштом Іоанна і Захарії у ХІ ст. у безпосередній близькості від Успенського собору. Її перший ярус відділявся від основної споруди собору, вхід до церкви був із західного боку, вхід на другий ярус орієнтувався на південь, із цього ж боку вона сполучалася з хорами собору.

У ХУІІ-ХУІІІ ст. головний храм лаври неодноразово перебудовували і в результаті невеличка церква Іоанна Предтечі опинилася всередині Успенського собору. 3 жовтня 1941 р. він був висаджений у повітря. Потужний заряд вибухівки, який не залишив каменя на камені від цієї ґрандіозної споруди, було закладено саме під фундаментом церкви Іоанна Предтечі.

У 1970-1972 рр. було проведене ґрунтовне археологічне дослідження залишків Іоанно-Предтеченської церкви й Успенського собору. Результати робіт викладено у статті М.В.Холостенка23. Археологи підтвердили, що церква була збудована в ХІ ст. і являла собою чотиристовпний храм із трьома апсидами. Внутрішні стовпи першого поверху мали хрещату форму, між ними на подіумі купель знаходилася хрещальня. Церква мала підвал, який у ХІХ ст. було сполучено з підвальними приміщеннями собору у північній частині нартексу. Під завалами першого ярусу була виявлена смальта - ця знахідка дала підстави вважати, що в ХІ ст. хрещальню прикрашала така ж мозаїка, як і Успенський собор.

Напередодні відзначення 2000-ліття Різдва Христового Успенський собор було відновлено в архітектурних формах ХУІІІ ст. Церква Іоанна Предтечі відбудована як храм у храмі в північно-західному крилі собору. Відомо, що під фундаментом Іоанно-Предтеченської церкви й Успенського собору перебуває багато стародавніх поховань, проте вони були досліджені лише частково, а найголовніші з них (гробниці преподобного Феодосія, князя К.Острозького та ін.) так і не було виявлено.

На жаль, у «Києво-Печерському патерику» немає жодного слова про варяґа Торвальда Мандрівника, проте це зовсім не означає, що цей відомий ісландець не міг побувати на київських пагорбах. Крім того, відомо, що серед фундаторів Успенського собору був інший норман - Шимон. Саме він на виконання власної обітниці зробив перший внесок у будівництво храму, саме його золотим паском князь Святослав визначив розміри майбутньої споруди24. О.Пріцак довів належність першого благодійника Печерського монастиря Шимона до норвезької династії Семінґів25. Відомо, що варяґ Шимон був похований в Успенському соборі, але його гробниця до сьогодення не знайдена.

Неподалік від Києво-Печерської лаври є ще одна пам'ятка руських часів - Варязька печера. Практично всі історики сходяться на думці, що вона - найстаро- давніша на території лаври. Підставою для такого висновку служать літописні відомості про Варязьку печеру. «Києво-Печерський патерик» описує заснування печерського монастиря у розділі «Нестора мниха обители манастиря Печерського, сказание что ради прозвася Печерьскый манастырь. Слово 7»: «НЪкый благочестивый муж от града Любеча» повернувся на Русь з Афона (Святої Гори), «нача ходити по дебрем и по горами по всЪм містом, и на Берестово прииде и обрЪтъ печеру, и вселися въ ню, юже бЪша ископали варязи, и в ней пребысть въ велицЪм въздръжанш»26. А в Густинському літописі під 1013 р. (6521 р. «від створення світу») читаємо: «Прійде первое в Шевъ преподобный