Хоча офіційною датою заснування Печерської обителі є 1051 р., як бачимо, задовго до цього тут уже існувала Варязька печера. І це дуже важливо для нашого дослідження. Саме у Варязькій печері знайшов притулок засновник обителі - преподобний Антоній. Саме звідси розпочалася тисячолітня історія найбільшого монастиря Русі.

Таким чином, проаналізувавши історію створення Печерського монастиря у Києві, доходимо висновку, що Варязька печера - найдавніше рукотворне утворення на його території, точна дата виникнення якого невідома. Але достеменно відомо, що це відбувалося задовго до заснування самої Печерської обителі - десь на початку ХІ ст., або навіть раніше. Можна напевно стверджувати, що це підземелля у далекому минулому було пов'язане з варяґами та, можливо, із першим християнським центром у Києві. Відповіді на всі запитання можуть дати лише ґрунтовні наукові дослідження Варязької печери. У 2006 р. нами у Варязькій печері був проведений великий обсяг науково-дослідних робіт, основні результати якого опубліковано28.

Давньоруські джерела, зокрема «Проложне сказання про перенесення до Києва перста святого Іоанна Хрестителя», розповідають про ще одну київську церкву Іоанна Предтечі на Сетомлі та заміський монастир поблизу неї. Ідеться про дарування князем Володимиром Всеволодовичем Мономахом «у літо 6000» (1092 р.) дорогоцінної реліквії, а саме перста Іоанна Предтечі, одному із заміських київських монастирів - церкві святого Іоанна на Сетомлі, біля Купшина монастиря. Річка Сетомля, яка згадується у літописах під 1036, 1065, 1150 рр., протікала на захід від Києва в районі Сухої Либеді та Надового озера, поблизу дороги на Білгород. Вона мала знаходитися неподалік від північно-західного передмістя, оскільки автор ототожнював розташований на ній Купшин монастир з обителлю «святого Іоанна в Копиревому кінці». У повноводній Сетомлі київські рибалки неводами ловили рибу, а під час панічної втечі з-під стін Києва тут потонуло чимало печенігів (1036 р.).

Із давньоруських джерел зрозуміло, що Сетомля становила собою досить віддалену заміську водну артерію, яка починалася на розгалуженні білгородської і вишгородської доріг. Зараз історики ведуть активні дискусії про те, де ж саме перебувала церква Іоанна Предтечі та обитель. Є кілька версій, кожна з яких потребує ретельного доопрацювання.

Тепер більш детально розглянемо можливість заснування Торвальдом Код- ранссоном монастиря поблизу давньоруського міста Полоцька. Наша увага до цього міста пояснюється тим, що в одній із редакцій давньоісландської «Саґи про хрещення» (ХІІІ ст.), окрім Києва, згадується Полоцьк29.

У зазначеному творі наведено кілька руських топонімів: Русь (Rйzia), Київ (Kжnugarбr), Дніпро (^рг), Полоцьк (Pallteskju). Відразу треба зауважити, що білоруське місто Полоцьк ніколи не перебувало у центрі історичних подій, і не мало такого політичного та церковного значення, як Київ. О.Пріцак спробував пояснити факт заснування Торвальдом монастиря не в Києві, а в Полоцьку якимись попередніми торговельними або родинними зв'язками ісландського мандрівника30. Таке пояснення має певний сенс, адже на початку Х ст. через Полоцьк проходив альтернативний варіант шляху «з варяґ у греки». Торгові судна, що рухалися з Балтійського моря Західною Двіною через Полоцьк до Дніпра, оминали таким чином Великий Новґород. Нерідко через це між двома містами виникали досить серйозні суперечки, що не вщухали до ХІІ ст. Проходження великого торговельного шляху через Полоцьк неабияк сприяло процвітанню та зростанню міста.

Одночасно з припущенням про торговельні або родинні зацікавлення Тор- вальда О.Пріцак висловив думку, що заснована ним обитель могла розташовуватися на острові Двінський Острог, на річці Західна Двіна, навпроти старого центру міста Полоцька, собору Святої Софії та фортеці31. Відомості про церкву Іоанна Предтечі на цьому острові можуть бути датовані ХІІІ ст.32

У деяких працях, присвячених перебуванню Торвальда в Полоцьку, наводиться посилання на географічний словник П.П.Семенова-Тянь-Шанського33, в якому є вказівка на те, що на зазначеному острові колись існував монастир Іоанна Предтечі. Вважають, що Іоаннова обитель виникла у ХІІ-ХІІІ ст.34 Але навіть існування такого монастиря не є доказом перебування там ісландця Торвальда Кодранссона.

Крім того, деякі дослідники взагалі поставили під сумнів рядки саґи, що приписуються скальдові Бранду, про якого нічого не відомо, окрім власне декількох рядків, процитованих у «Сазі про хрещення». Не виключено, що Бранд міг бути вигаданим персонажем, а рядки про Полоцьк написані самим автором саґи35.

У фундаментальній праці В.В.Зверинського під номером 1650 подано докладну інформацію про церкву Іоанна Хрестителя та Іоаннівський монастир на Екиманському острові на річці Двіні, навпроти міста Полоцька36. Автор твердить про заснування цієї церкви і монастиря поблизу неї не Торвальдом Кодранссоном на початку ХІ ст., а полоцьким князем Онуфрієм наприкінці ХІУ ст. Крім того, цей храм згаданий ще у 1509 р. поряд з ім'ям ігумена Єфимія.

Деякі історичні документи стосовно полоцької церкви Іоанна Предтечі були опубліковані у книзі «Белоруссия в эпоху феодализма». Зокрема з них ми дізнаємося, що у 1399 р. полоцький князь Онуфрій подарував бортні землі цій церкві та Іоаннівському монастирю на острові посеред Західної Двіни: «А в церкву святого Іоанна і в наш монастир, і в села, і у святого Іоанна не вступатися нікому. А володарю з ігумена Іоанна з нашого монастиря Островського оброку не брати. А від кого буде якась образа нашому монастирю, доповідати про це самому князю»37.

Найбільш повний каталог усіх пам'яток давньоруської