архітектури домон- ґольського періоду склав П.А.Раппопорт38, який включив до свого реєстру всі кам'яно-цегляні церковні споруди, що були збудовані на теренах Русі від Х ст. до 40-х рр. ХІІІ ст. Сюди також увійшли церкви, що збереглися, або були зруйновані, але про них залишилися хоча б мінімальні відомості. Стосовно полоцького храму Іоанна Предтечі у книзі П.А.Раппопорта немає жодного слова. Це й не дивно, адже інформація про існування цієї церкви до монґоло-татарського нашестя відсутня. Перша документальна згадка про полоцьку церкву Іоанна датована лише кінцем ХІУ ст. Згадка про Полоцьк у давньоісландській сазі не може слугувати доказом існування тут храму Іоанна Предтечі майже на 400 років раніше, тобто на початку ХІ ст. До сьогодні не збереглися не тільки полоцький храм і монастир ХІУ ст., але й навіть стародавні підмурки цих церковних споруд. Археологічні дослідження у цьому районі не проводилися взагалі, а тільки на їх основі можна було б твердити про існування тут церкви у далекому ХІ ст. і точно датувати спорудження храму Іоанна Предтечі у Полоцьку.
Тим більш дивними видаються нам активні зусилля деяких білоруських краєзнавців подати закінчення історії життя Торвальда як цілком з'ясоване і зрозуміле. Такі статті час від часу з'являються у білоруській пресі. Приміром, А.Катляр- чук стверджує, що Торвальд був першим християнським місіонером на білоруських землях. А оскільки на початку ХІ ст. ще не існувало поділу християн на православних і католиків, то Торвальда можна вважати найпершим білоруським святим. Полоцький князь Ізяслав і княгиня Рогніда нібито самі звернулися до візантійського імператора, аби він надіслав до них місіонера задля заснування монастиря у князівській столиці. Коли Рогніда та Ізяслав майже одночасно пішли з життя (відповідно, 1000 і 1001 рр.), то Торвальдові довелося відправити за ними тризну. Невдовзі після цих подій, у 1002 р., помер і сам Торвальд Мандрівник. Тут же з'явилася версія про поховання його неподалік від могили князя. А.Катлярчук навіть пропонує встановити на острові посеред Двіни, де ймовірно існувала церква Іоанна Предтечі, капличку на честь Торвальда Мандрівника39.
Нас дивує не кількість і якість версій стосовно можливої місії Торвальда до Полоцька, а та зацікавленість, яка останнім часом проявляється до самої постаті ісландського подорожника в Білорусії. Ім'я Торвальда Мандрівника потрапило навіть на сторінки «Енциклопедії історії Білорусії»40. Рік його народження не визначено навіть приблизно, рік смерті - близько 1002 р. Самого Торвальда (Thorvalde Kodransson) подано чи не як офіційного представника візантійського імператора. Можливим місцем його поховання вважають острів посеред Двіни, що раніше називався Травен і де був розташований монастир св.Іоанна (Яна). Існують також інші версії локалізації монастиря Торвальда, наприклад на горі Рогніди на півострові Перевіз між річками Ушча і Дриса.
Пошуки таємничої гори Дрьовн поки що не призвели до будь-яких результатів. Згідно з основним перекладом давньоісландської саґи, могила Торвальда Мандрівника розташована на високій горі, на Дрьовні41. Оскільки гори з подібною назвою ніде не виявлено, то знову довелося звернутися до першоджерел. Виявилося, що це могло означати, що поховання було у верхів'ях ріки з назвою Дрьовн. Між Полоцьком та Двінськом тече річка Друя, на яку й звернули свою увагу дослідники. Проте Друя занадто віддалена від Полоцька, тож цю версію відкинули.
Перспективним для пошуку можливого місця розташування монастиря Тор- вальда деякий час вважали околиці міста Браслава Завілейського42. Ця територія на північному заході Білорусії, на кордоні з Литвою, багата на топоніми, близькі до Дрьовн - зокрема, тут розташовані озера Дривяти і Дрисвяти та ін.43 У 6 км від Браслава на Масковицькому городищі у 1978 р. археологи виявили понад сто фраґментів кісток із рунічними написами44. Знахідки датували ХІ-ХІІІ ст. Історики дійшли висновку, що тут, можливо, перебували варязькі найманці на службі у полоцького князя. Саме у цьому місці ймовірно міг бути похований ісландський місіонер Торвальд Кодранссон. Проте, звісно, поховання не знайшли. Пошуки монастиря теж нічого істотного не принесли.
Таким чином, на даний час нічого невідомо про локалізацію на території сучасної Білорусії ані монастиря Торвальда, ані його могили, ані загадкової гори або ж річки. Що стосується назви «Дрьовн», яка, на думку деяких дослідників, не є характерною для слов'ян, можна згадати слов'янське плем'я древлян, що жило у межиріччі Случі, Прип'яті і Тетерева45. Головне місто древлян Іскоростень було спалене під час древлянського повстання 944-945 рр. За князювання Володимира Святославича ці землі отримав Святослав Володимирович, після вбивства якого їх приєднали до Київської землі. Вважаємо, що варто було б пошукати топоніми, близькі до назви Дрьовн, у колишніх древлянських краях.
Відтак, можемо дійти деяких висновків. Наукові дослідження перебування скандинавів на руських теренах мають бути продовжені. Вивчення життя та діяльності знаного ісландця - Торвальда Кодранссона (Мандрівника), є важливим та актуальним як для українських науковців, так і для ісландських фахівців (про останнє свідчить опублікування в ісландській пресі статті про наші дослідження діяльності Торвальда Мандрівника46).
Торвальд Кодранссон, безумовно, особа історична. На користь цього свідчать давньоісландські саґи і численні розвідки закордонних учених. Наприкінці X ст. він відіграв важливу роль на першому етапі прийняття християнства в Ісландії, коли разом із саксонським єпископом Фридреком охрестив частину населення цієї острівної країни.
Торвальд Кодранссон був