Так, одного разу студенти висловили невдоволення невідомою їм рибою, в якої з обох боків хребта були два темні прошарки жиру, вважаючи, що вони свідчать про псування риби; до того ж духівники дозволяли собі розламувати навпіл булки, що доставлялися в КДА найкращим на той час на Подолі булочником, шукаючи в них чогось підозрілого [15, с. 203]. Причиною таких «бунтів» була надмірна свобода, що панувала в стінах вищої духовної школи.
Неякісне харчування було однією з великих проблем студентства. Проте завдяки допомозі громадськості та студентських товариств молодь почала її успішно розв'язувати. А вже в 70-ті рр. студентська їдальня набуває нових функцій, перетворюючись у місце зборів.
Важливо акцентувати увагу на зовнішньому вигляді студентства, насамперед на його гардеробі. 1830 р. було визначено обов'язковість носіння форменого одягу, навіть у вільний час. В його основі лежав однобортний каптан з темно-синього сукна із стоячим комірцем, незмінним атрибутом була шпага. У кінці 1840 - на початку 1850-х рр. форму розділили на святкову, напівформу (повна парадна форма - це мундир, шпага і шляпа, напівформа - сюртук і ті ж шпага і шляпа), звичайну і верхню. Святкова форма надягалася у недільні та святкові дні зранку, у другій половині таких днів студенти носили напівформу [16, с. 37-39]. 26 травня 1861 р. форму було ліквідовано, проте ненадовго: вже з 1885/1886 навч. р. її було введено знову. Імператор Олександр ІІІ дозволив не робити носіння мундиру обов'язковим, за винятком актів і урочистих зборів; 8 квітня 1896 р. з'явився Височайший дозвіл носити тужурку, вид двобортного напівпальта сірого сукна, що застібувалася на шість жовтих із зображенням державного гербу ґудзиків, з відкладним сірого кольору комірцем та випушкою з темно-синього сукна на обшлагах. Тужурка була буденною формою одягу, в якій дозволялося перебувати в університеті. Проте в храмах під час богослужіння, у високоурочисті дні тощо студент повинен був носити встановлену раніше форму [16, с. 42-43].
У кінці 40 - на початку 50-х рр. університетська інспекція здійснювала суворий нагляд за носінням форми. Студент повинен був завжди бути в мундирі, застібнутому на всі ґудзики, в білих рукавичках, гладко обстриженим [22, с. 261]. Генерал-губернатор Д. Бібіков в актовій залі університету часто влаштовував огляди, де увага зверталася насамперед на одяг та волосся. На київських студентів 50-х рр. за розстібнуті гачок та ґудзик чекали покарання у вигляді карцеру, іноді доходило до виключення з університету: казеннокоштних медиків віддавали у фельдшери, словесників - у вчителі повітових шкіл [2, № 6, с. 15]. Що стосується КДА, то тут одягом навіть казеннокоштні майже не забезпечувалися. З цього приводу М. Петров у листі до брата зазначає: «Калош тут не дають; сюртуки тутешні казенні не хвалять і радять додати шевцю рублів шість, аби сюртук був чистішим» [14, с. 226].
До кінця 1860-х рр. студентам не дозволялося носити бороду. М. Петров згадує, як восени 1861 р. ректор Філарет наказав поголитися студенту ХХІ курсу КДА Л. Успенському, який щойно повернувся з батьківщини з довгою бородою. Справа ледь не дійшла до звільнення з академії, бо юнак, стурбований за можливе погіршення здоров'я, відмовлявся виконувати наказ [14, с. 307].
Яким же став зовнішній вигляд студентів у 60 - на початку 80-х рр.? Одразу після скасування форми в Києві з'явились студенти в польському та українському національному одязі [2, № 8, с. 20]. Яскраво став проявлятися контраст між багатими і бідними. Так, «вічний студент» Аристов 1868 р. носив «потертий, засалений штатський сюртучишко, що слабко прикривав брудні відкладні комірці колись дуже давно випраної і накрохмаленої сорочки», будучи більше схожим на підмайстра чоботаря [19, с. 337]. За спогадами В. Чеважевського відтворюємо одяг студентів університету 70-х рр.: «... Ми ведемо мову тільки про юристів, яких чомусь серед студентів прийнято було вважати за людей найбагатших ... вони, крім того, якось чистіше і багатше одягалися, порівняно, наприклад, з медиками, де дивна суміш фасонів піджачних пар, «перевитих пледами», високі ботфорти і сукуваті «дубинки» вражали з незвички стороннього глядача на збірних студентських пунктах» [23, с. 561]. Поширений образ студента ліберальних часів завершували неакуратне довге волосся, нечесана борода та чорні окуляри, за якими ховалися «страхітливі очі крамольників та бомбометателів». Відомо, що Міністр народної освіти Д. Толстой, побачивши студентів університету, одразу ж «запропонував перевірити їх за матрикулами» [9, с. 13]. За анкетою М. Бунге, на таке вбрання студентство витрачало 66 руб. на рік [11, с. 561].
Таким чином, по зовнішньому вигляду студентства можна було зробити висновок про особливості політичного режиму в країні: дотримання суворих норм за реакційного режиму та повна свобода вбрання за ери лібералізму.
У зазначений період медичне забезпечення студентів залишалося вкрай незадовільним. Невідомий студент КДА у своєму листі 1858 р. скаржився на жахливий стан лікарні, порівнюючи її із хлівом, та на недотримання санітарних норм у навчальному закладі. Тільки прихід ревізора Соломона змусив двічі вимити підлогу у всіх номерах, коридорах, на сходах, саме ж вологе прибирання в номерах здійснюється лише двічі на рік і то з нагоди важливих відвідувачів [14, с. 222].
Із щорічних звітів КДА дізнаємося про загальний стан здоров'я студентів. Так, протягом