Висока захворюваність студентів напряму пов'язувалась із незадовільними житловими умовами, неперіодичним та неякісним харчуванням, слабким імунітетом через матеріальну скруту та низьким рівнем медицини (від частих епідемій, наприклад, холери, ще не було винайдено ліків). Покращення медичного забезпечення на початку ХХ ст. можна пояснити допомогою з боку благодійних товариств.

Аби уявити узагальнену картину студентського побуту, спробуємо скласти звичайний студентський бюджет. Отож, усе студентство можна розділити на три групи: 1) люди достатньо забезпечені, 2) забезпечені в межах мінімальної необхідності для існування, без заробіток на стороні і 3) ті, що жили уроками, переписуванням лекцій тощо. Вартість мінімально необхідного добробуту для студента на місяць у 70-ті рр., без побічних занять, складала: квартира - 5-9 руб.; стіл - 7-10 руб.; на цукор, чай, прання білизни - 5 руб. і 3 руб. на непередбачені видатки, всього - 20-25 руб., за винятком одягу. Додамо сюди плату за навчання - 40 руб. Заробляли ж собі на життя за рахунок уроків, які оплачувалися дуже погано: 6-15 руб. на місяць (у 1850-х рр. - 3-5 руб.). Аби забезпечити собі непогане існування, необхідно було запастися 23 дрібними уроками, переїжджаючи з одного кінця міста в інший. Були, звісно, і винятки, коли студенти заробляли за один урок 1-2 руб. За годину або до 50 руб. на місяць, тоді їм доводилося ділитися роботою із товаришами [23, с. 562-563]. Університет надавав підтримку бідним студентам, виділяючи кошти на утримання казеннокоштних; надаючи стипендії різних відомств і приватних осіб та одноразову підтримку (квартирні гроші - до 60 руб. і стипендії - 120 руб на рік); звільняючи від плати за навчання [4, с. 34]. 1869 р. було створено «Попечительство про недостатніх студентів університету св. Володимира», 1881 р. - Товариство допомоги недостатнім студентам. Ці організації надавали пільгові позики, підшукували роботу тощо. Каса при університеті в 1870-ті рр. видавала від 3-5 до 5-10 руб. в одні руки. Діяли також студентські їдальня, бібліотека [23, с. 563-564].

Попри погане харчування, студенти не скупилися на спиртні напої і тютюнові вироби, а також на розваги. М. Петров згадує студентську генеральну випивку восени 1859 р. в КДА [14, с. 302], проте зазначає, що «... горілку п'ють рідко, і притому помірно», бо студентам дорога честь духовного закладу, хоча в попередні часи тут було страшне п'янство [14, с. 235]. Проте під час вакацій часто пиячили, кожний, хто закінчував курс, при від'їзді обов'язково виставляв чугунку (піввідра горілки), а новорічні свята завжди зустрічалися із чарками в руках. Студенти КДА взагалі користувалися значною свободою. Вони безперешкодно відправлялися на прогулянки до 21.30, відкрито курили тютюн у своїх номерах [14, с. 233, 238, 307]. Не відставали від них і студенти університету, які в очікуванні викладача дозволяли собі курити тютюн в лекційних аудиторіях, що змусило адміністрацію відкрити кімнату для куріння [10, с. 600]. Академія також оберігала студентські традиції, наприклад, святкування Дня свого янгола, повернення з домашньої відпустки після різдвяних та великодніх канікул. У таких випадках друзі збиралися привітати іменинника. Звичайно, той, хто повертався із відпустки, привозив домашні страви і наливки [20, с. 19].

Серед розваг і захоплень молоді 50-х рр. виділимо гру в більярд і карти, організацію музично-танцювальних вечорів. «Тип студента того часу, - зазначає С. Ашевський, - людина розгулу, ворог поліції і вуличних ліхтарів... Прибити зустрічного чиновника, ні в чому не винного, забрати в нього шпагу, розбити поліцейську будку, дати бій поліцейському обходу - вважалося справою молоді... Студенти шукали виходу для надлишку своїх молодих сил у бенкетах, картах, походеньках з милими ... створіннями і нерідко в захопленні громили будинки цих невільних жриць своєї нещасливої професії» [2, № 6, с. 21]. Молодь 50-х рр. ХІХ ст. навіть газет не читала. Передчуваючи у студентстві небезпечну опозиційну силу і боячись, щоб воно не зайнялося політикою, учбове начальство заохочувало юнаків до подібних розваг. Відомі слова Д. Бібікова до київських студентів-медиків: «Ви, панове, танцюйте, займайтеся картярством, залицяйтеся до чужих дружин, відвідуйте повій, бийте повій, але політикою не займайтеся, інакше вижену з університету». Серйозних гуртків, земляцтв, сходок не існувало [2, № 6, с. 22-23]. Причини несерйозного ставлення молоді до навчання слід вбачати також у непопулярності науки в суспільстві дореформеного періоду, низькому фаховому рівні викладачів вузів та недостатньому рівні гімназійної освіти [13, с. 109].

Натомість у 70-ті рр. студенти багато часу відводили читанню, що найчастіше полягало в якнайкращій підготовці до дебатів у студентській їдальні. Юристи читали твори з біології, геології, фізіології; медики кидалися на Мілля, Спенсера, Конта і економістів соціального відтінку. Дане прагнення до набуття різнобічних пізнань проявлялося у середовищі молоді й у відвідуванні ними занять: медики слухали лекції з політичної економії або всесвітньої історії, юристи - з хімії і