Плакатна пропаганда в Україні в період Другої світової війни

Шалигіна Дарья

Пропагандистські плакати - одна з важливих частин військової пропаганди, яку Німеччина та Радянській Союз використовували у Другій світовій війні як ефективний засіб впливу на людей. Плакати давали можливість найшвидше донести до суб'єкта необхідну інформацію, тому, можливо, найповніше виконували функції пропаганди, як описав їх Адольф Гітлер в «Меіп Kampf»: «Задача пропаганди є... в тому, щоб діяти на масу, зробити доступним її розумінню окремі важливі, хоча і не багато чисельні факти, події, необхідності, про які маса до цього не знала взагалі. Будь- яка пропаганда повинна бути доступною для маси; її рівень повинен виходити з міри розуміння, властивим найвідсталішим індивідуумам з числа тих, на кого вона хоче подіяти [2]».

В період Другої світової війни населення України постійно стикалось із наочною агітацією як з німецького, так і з радянського боку. Плакат не треба довго читати, його легко зрозуміти, він завжди привертає до себе увагу. Мова пропагандистського плакату проста та повинна бути зрозумілою всім. Але, звісно, цей спосіб агітації не був на сто відсотків ефективним, як і всі інші види пропаганди. Дослідження організацій, які керували наочною пропагандою, основних сюжетів та мотивів, які містили в собі плакати, допомагає виявити, наскільки великий вплив вони мали на населення. Плакатна пропаганда є необхідним елементом у складанні цілісної картини напрямків агітаційної роботи на території України, адже наочна агітація є своєрідним дзеркалом ідеології воюючих сторін, відображенням основних тенденцій та мотивів, які використовувались Німеччиною та Радянським Союзом з метою завоювати свідомість українського населення.

Дане питання не знайшло потрібного висвітлення в вітчизняній літературі. Окремі аспекти цього питання зачіпаються зарубіжними дослідниками [5; 13], але загальних робіт, присвячених радянській та німецькій плакатній пропаганді, не було видано. Деякі дані, щодо пропагандистських плакатів часів Другої світової війни зустрічаємо також у публікаціях М. Михайлюк [7], Д. Титаренка [9], О. Яшан [12], в монографіях Ю. Ляховицького [6] та А. Юденкова [11], присвячених пропаганді в Другій світовій взагалі або ж окремим її аспектам. Відсутність спеціалізованих розробок з цієї проблеми обумовлює необхідність дослідження даної теми.

Нацистські пропагандистські плакати друкувалися

і розповсюджувалися Міністерством пропаганди через місцеві пропагандистські організації: наприклад, через батальйон пропаганди «U», що був прикріплений до групи армій «Південь» і відповідно діяв на території України, через спеціальні роти пропаганди та ін. Але плакати, що містили в собі сюжети, пов'язані з окремими регіонами, друкувались на місцях. Наприклад, плакати, що поширювались батальйоном пропаганди «U», надходили по лінії Міністерства пропаганди, але значна частина також створювалась групою друкованої пропаганди в самому батальйоні. Всього до кінця серпня 1942 р. батальйон пропаганди поширив 29 плакатів накладом 1400 тис. штук [9, c. 167].

Створенням та поширенням плакатів займались також окупаційні міські управи. Наприклад, сектор інформації Київської міської управи (реорганізований відділ пропаганди) мав двох художників, які писали пропагандистські лозунги, малювали карикатури і плакати антисемітського, антирадянського і пронімецького змісту [7, c. 133]. Так само відділ пропаганди Харківської міської управи мав у своєму складі підвідділи, які займалися пропагандистськими плакатами. Цим опікувалась інспекція в справах образотворчої пропаганди, яку очолював Бурачек Г. М. та інспекція в справах поліграфії, якою керував Швед О. І. [3, арк. 7].

Радянські пропагандистські плакати так само, як і німецькі розповсюджувалися на території України двома способами: або надсилались із центру (з Москви або Ленінграда), або малювались та друкувались безпосередньо на місцях, для яких були призначені. Звісно широкого розповсюдження радянська наочна пропаганда в Україні набуває лише з 1943 року, коли Україна починає звільнятись від німецької окупації та збільшується активність радянських пропагандистських органів.

В період німецької окупації радянські пропагандистські плакати створювались та розвішувались підпільниками та партизанами. Люди, які вміли малювати, брали участь у створенні наочної агітації, здебільшого карикатурних та сатиричних сюжетів. Наприклад, у Нікополі в березні 1942 року радянське підпілля випустило 30 плакатів-карикатур, які розкривали суть «нового порядку» в Україні. Карикатури виходили під загальною назвою «Подарунок Гітлеру від робочих та селян України» [11, c. 326].

З початком наступу радянських військ на територію України розповсюдженням плакатів займаються Відділи агітації та пропаганди обкомів КП(б)У, які самі виготовляли деякі плакати, але більшість отримували з центру, надруковані в Москві або Ленінграді.

Плакати німецької та радянської пропаганди для українців є по- своєму чудовою ілюстрацією доби Другої світової війни в Україні. Основним мотивом німецьких плакатів була ідея так званого «єврейського більшовизму». Німецька пропаганда вдало використовувала візуальний симбіоз антиросійських, антибільшовицьких та антисемітських образів ворога, надаючи їм неабиякої драматичності [5, c. 16]. При цьому німецькі пропагандисти протиставляли українців більшовикам, змушуючи населення повірити, що євреї та сталінський режим є причиною всіх трагедій українського народу. Серед таких плакатів збереглися деякі із серії «Жид - ваш відвічний ворог» [17] або «Жиды ваши вечные враги» у східних областях України [6, c. 64], «Жидам не місце серед вас!» [6, c. 64] та інші. Зображуючи більшовиків, нацистські художники (наприклад В. Крайн, Г. Агрікола, Мельнір) надавали їм «типово єврейських» рис, протиставляючи справжнім арійцям, яких українці бачили на німецьких плакатах сильними, красивими