та привітними (наприклад плакати «Вояки Гітлера - це приятелі народу» [6, c. 64] (додаток 2), «Дременули душогуби, і нема їм вороття» [15] та інші). Образ «будьоновської шапки» зайняв центральне місце в антисемітському пропагандистському репертуарі, євреї зображувались жахливими чудовиськами, які загрожують самому існуванню не тільки українського населення, але й всієї Європи. В кінці війни (1944 р.) «європейська тема» - німецький окупант як «рятівник та захисник Заходу» - набула особливого значення в пропаганді на території східної Європи [5, c. 16]. В цьому ж контексті треба розглядати й спроби представити Сталіна в диявольських образах: спочатку його зображають у вигляді злого демона, пізніше, - як одного з підручних пекла, в одному з останніх варіантів - як самого диявола, що знімає маску [5, c. 16]. До нацистських окупаційних плакатів з антибільшовицькими мотивами належить і відомий величезний плакат «Винница» (додаток 1), в якому до крайнощі загострений зв'язок антисемітських та диявольських ознак ворога в сумісності з підступністю та злочинністю [5, c. 16]. Цей плакат був створений 1943 року після того, як німецька окупаційна влада розкопала масове поховання розстріляних органами НКВС у 1936-1939 рр. жертв сталінського терору.
Коли задачі пропаганди вимагали показати голод та соціальні лиха в Радянському Союзі, увага концентрувалась на ознаках, які були явно протилежні положенню народу в Німеччині (добробут, «щасливе та радісне життя» при націонал-соціалізмі). Таке життя німецькі плакати доби окупації обіцяли й українцям: «Спокійно дивімся в майбутнє» [17], «Одна з тобою в нас дорога...» [17]. Німецька пропаганда не тільки прогнозувала щасливе життя українців за нацистського «нового порядку», але й давала конкретні обіцянки перерозподілу землі та передачі її селянам. Такі пропагандистські мотиви знайшли своє відображення і в плакатах. Опубліковане на початку березня 1942 р. розпорядження рейхсміністра окупованих східних областей Розенберга «Про новий земельний лад» викликало серед населення надії на якнайшвидший розподіл землі. В цих умовах перед пропагандою постало завдання стримувати надмірні сподівання місцевого населення на одержання землі в приватну власність, а з іншого, ознайомлюючи його зі змістом аграрних перетворень, усілякими засобами спонукати до підвищення продуктивності праці [9, c. 166]. Але, щоб не розчаровувати населення та не налаштовувати ще більше проти окупантів, німецька влада пояснювала збільшення терору, невиконання обіцянок, передусім щодо земельної «реформи», діями партизан. Таким чином, плакати «Мені німці дають землю» змінилися на «Бандити - запеклі вороги селянинові! Вони вбивають, грабують, перешкоджають розподілові землі» [16]. Під «бандитами» розуміються радянські партизани та підпільники.
В німецьких плакатах знайшла своє відображення й широкомасштабна пропаганда з вербування українського населення на роботу в Німеччину. Окупаційна влада розповсюджувала у вигляді плакатів та листівок окремі листи тих українців, які позитивно описували умови життя і праці в Німеччині [12, c. 64]. Пропагандистські плакати пропонували українцям «краще майбутнє» та райське життя на заробітках, наочна агітація підкріплювалась конкретної інформацією, що містилась в листівках. Наприклад, листівка «Условия жизни и работы для едущих в Германию» [4, арк. 1-2] за своїм змістом повністю збігалась із гаслами та сюжетами плакатів «До праці для кращого майбутнього» [17], «Працюючи в Німеччині - ти обороняєш твою Батьківщину! Їдь до Німеччини» [15] та іншими.
Окрема серія німецьких плакатів, які належать до 1943 р. закликала до вступу в дивізію СС «Галичина» та УВВ (Українське Визвольне військо). Такі плакати несли в собі по-перше, антибільшовицькі мотиви, по-друге, наголошували на тому, що тільки в рядах СС «Галичина» та УВВ українці зможуть звільнити власну країну від «більшовицько- московського гніту». Плакати та ілюстровані листівки закликали до помсти, розгрому «більшовизму» та «сталінського жидівства», намагаючись грати на патріотичних почуттях українського населення. Такі самі мотиви спостерігаємо на плакатах, призначених для РВА (Російська визвольна армія) та для кавказьких, казахських, туркестанських, татарських «визвольних загонів».
На відміну від німецьких, більшість радянських плакатів періоду війни несли в собі ідею оборони та захисту. Образ ворога, що створювався в такій ситуації, був пов'язаний з конкретною дійсністю, що дозволяло інтерпретувати та загострювати реальні факти з агітаційною метою [5, c. 17]. Радянські плакати мали декілька типів «ворожого образу»: центральним мотивом цього образу в Росії (на території Україні такі плакати були менш розповсюджені) стала змія, яка в російській іконографії вважається символом нещастя, гріха та зла. Вживання стандартного символу, який бере свій початок в релігійній та народно-міфологічній сфері, свідчить про те, що специфічного германського візуального уявлення ворога спочатку не було. Прикладом може слугувати плакати «Фашизм - враг человечества» [16], «Смерть фашистской гадине!» [10] та інші, надруковані в Москві або Ленінграді. Для таких плакатів використовується прийоми подвійної метафори: для позначення фашизму використовується негативний образ змії, а «радянський» народ виступає в ролі танка, червоноармійця із штиком, вершника, який явно перевершує сили змії; в результаті битви не виникає ніяких сумнівів [1].
Наступний тип, особливо розповсюджений у «вікнах ТАРС» був оснований на стилістиці карикатури та пов'язаний з традиціями часів Першої світової війни: «образ потворного, бридкого німця» конкретизувався в особистостях Гітлера, Геббельса, Герінга і, як правило, не містив емоційного компоненту «загрози», скоріше навпаки, незначущість фігури ворога висміювалась авторами плакатів [5, c. 17].
«Вікна ТАРС» створювались такими художниками, як Кукринікси, В. В. Лебедєв, Г.