Програма широкої експансії на Близькому Сході втілилася в концесію на будівництво залізниці до Багдада [5, c. 157]. Німеччина розгорнула активну боротьбу за одержання цієї концесії, яку вона попередньо отримала в 1898 р. у результаті поїздки Вільгельма II в Туреччину. В 1903 р. німці добилися права на спорудження додаткової гілки від Багдада до Басри. Багдадська залізниця стала основним засобом проникнення німецького капіталу в Османську імперію на початку XX століття [10, c. 72].

При розгляданні способів впливу експансіоністських кіл на політику уряду окремо слід згадати такий факт, як існування паралельно з кабінетом міністрів імператорських кабінетів. Зокрема, Б. фон Бюлов озивається про їхню роль у такий спосіб: «Імператорські кабінети відігравали при імператорові Вільгельмі II, без сумніву, більшу роль, ніж при його дідові. Ідеалом Вільгельма ІІ була б система керування за посередництвом особистих кабінетів у чистому її вигляді. Будучи щиро переконаний, що в такий спосіб можна швидше усунути всі утруднення й перешкоди, що заважають його прагненням, які, як йому видавалося, могли тільки ощасливити країну, імператор волів вирішувати всі військові справи через свій військовий кабінет, хоча б навіть всупереч військовому міністрові й генеральному штабу. Флот він прагнув будувати за сприянням свого морського кабінету й потім розпоряджатися ним цілком на свій розсуд, внутрішнє ж керування здійснювати цивільним кабінетом» [3, c. 67].

Бюлов відзначає, що реалізувати ці бажання імператора було дуже важко, але все ж таки «імператорські кабінети зберігали великий вплив у всі часи його правління» [3, c. 67]. Про значущість цього впливу писав і кронпринц Вільгельм: «Фундаментальна помилка батька в управлінні державою, головним чином, полягала в тому, що лише один імперський канцлер мав право доповідати йому наодинці, тоді як всі інші міністри входили з доповідями у супроводі глави кабінету. [...] Завдяки цьому кабінети здобували занадто велике значення за своїм впливом порівняно з міністрами, тоді як відповідальність за все лягала на цих останніх» [ 9, c. 25]. Зважаючи на те, що в оточення імператора входили прихильники експансіонізму, існування подібних кабінетів могло служити ще одним засобом їх впливу на політику уряду.

Таким чином, діяльність Пангерманського союзу мала велике значення для обґрунтування й пропаганди колоніальної експансії Німеччини. Основними способами реалізації інтересів кіл, що стояли за Союзом, були активна пропаганда за допомогою преси, виступів депутатів в рейхстазі, тісне співробітництво із правлячими колами. Пангерманський союз проявив себе як дієвий інструмент впливу експансіоністських кіл на уряд Німеччини.

Література

1. Абуш А. Ложный путь одной нации. К пониманию германской истории. - М., 1962.

2. Балобаев А. И. Милитаристская пропаганда в Германии в 1908 - 1909 гг. // Труды Томского ун - та. - 1965. - Т. 180.

3. Бюлов Б. Воспоминания. - М.- Л., 1935.

4. Бюлов Б. Державная Германия. - Пг., 1915.

5. Виноградов К. Б., Гостенков А. В. Дни и дела Фридриха Гольштейна // Новая и новейшая история. - 1984.- № 2.

6. Виноградов К. Б., Жданов Ю. В. Вильгельм II Гогенцоллерн и внешнеполитический курс кайзеровской Германии // Новая и новейшая история. - 1988. - № 3.

7. Гейдорн Г. Монополии. Пресса. Война. - М., 1964.

8. Ерусалимский А. С. Германский империализм: история и современность. - М., 1964.

9. Записки германского кронпринца. - М.- Пг., 1923.

10. История Германии. - В 3 т. - Т.2: От создания Германской империи до начала XXI в. / Отв. ред. Ю.В. Галактионов. - Кемерово, 2005.

11. История Германии. - В 3 т. - Т. 3: Документы и материалы. / Под общ. ред. Б. Бонвеч и Ю.В. Галактионова. - Кемерово, 2005.

12. История дипломатии / Под ред А. Лактионова. - М., 2006.

13. К истории пангерманского движения // Красный архив (историч. журнал Главного архивного управления НКВД СССР). - 1939. - Т. 1 (92).

14. Лещинский Л. М. Банкротство военной идеологии германских империалистов. - М., 1951.

15. Норден А. Уроки германской истории. К вопросу о политической роли финансового капитала и юнкерства. - М., 1948.

16. Оруджев М. Г. Из истории проникновения германского империализма в Турцию. - Баку, 1961.

17. Переписка Вильгельма II с Николаем II. 1894 - 1914 гг. - М.-Пг., 1923.

18. Рейх Э. Современная Германия. - СПб., 1908.

19. Туполев Б. М. Династия Гогенцоллернов // Новая и новейшая история. - 1991. - № 6.

20. Туполев Б. М. Экспансия германского империализма в Юго-Восточной Европе в конце XIX - начале XX в. - М., 1970.

21. Туполев Б. М. Германский капитал и железные дороги в Юго - Восточной Европе в конце XIX - начале XX в. // Германский империализм и милитаризм. - М., 1965.

22. Хвостов В. Как развивался германский империализм. - М., 1943.

23. Bernhardi F. Deutschland und der nachste Krieg. - Stuttgart-Berlin, 1912.

24. Die Reden Kaiser Wilhelm II / Hrsg. von Joh. Penzer. - Leipzig, [Б. г.].

25. Engelberg E. Deutschland von 1871 bis 1897. - Berlin, 1965.

26. Krupp und die Hohenzollern: Aus der Korrespondenz der Familie Krupp, 1850 - 1916. / Hrsg. von W. Boelke. - Berlin, 1956.

27. Stenographische