Основні демографічні характеристики купецької родини Харкова ХІХ ст.

Харченко Артем

Проблемам історії родини та її трансформаціям у ХІХ ст. присвячена велика кількість вітчизняної та закордонної наукової літератури. Втім, ступінь вивченості окремих її аспектів не знижує гостроти дискусій з багатьох питань, які стосуються цих змін. Своєрідність проблеми визначається тим, що трансформація купецької родини у ХІХ ст. вочевидь була незавершеною, відбувалася неоднаковими темпами у різних містах та регіонах Російської імперії. Метою даної статті є дослідження основних характеристик демографічного розвитку, виявлення специфіки купецької родини Харкова у зазначений період.

У ХІХ ст. в Україні, як і в інших регіонах Європи, традиційна велика родина у купецькому середовищі зазнала значних змін. Історико- демографічні дослідження купецької родини дозволять виявити ці зміни. Дослідження окремих аспектів демографічного розвитку родини у вітчизняній історіографії розпочинається з другої половини ХІХ ст. Вивченню сімейної структури приділяли увагу і радянські дослідники. У 1970-ті роки проблеми історичної демографії соціальних структур суспільства (зокрема структури родини) вийшли на якісно новий рівень дослідження. Науковці застосовували різні методики для аналізу соціальних структур [1]. Сучасні дослідники відзначають, що саме дослідження на мікроісторичному рівні дають найбільші результати [2, с. 16].

Основні групи джерел, які були залучені для дослідження купецької родини Харкова ХІХ ст. - це статистичні і справочинні матеріали (загальнодержавні і місцеві переписи населення, різноманітна справочинна документація, гільдійські списки харківського купецтва, ревізькі сказки, свідоцтва про осіб, зарахованих до харківського купецтва). Ці документи містять інформацію про чисельність, склад, організаційну структуру купецтва Харкова.

У сучасній практиці історико-демографічних досліджень все більше уваги приділяється вивченню розмірів родини. Сьогодні такі дослідники, як Ю. Гончаров, І. Кусова встановили взаємозв'язок кількісного складу родини, так званої людності родини, з різними аспектами родинного життя, а саме: з господарською діяльністю, соціальним становищем, укладом життя, внутрішніми відносинами у родині та ін. [3, 4] Вчені вважають, що на станову особливість кількісного складу купецької сім'ї впливав професійний чинник. Крім того, розмір родини визначався існуючою шкалою цінностей тогочасного суспільства, тобто носив етичне забарвлення. Протягом ХІХ ст. у масштабах Російської імперії загальною тенденцією змін людності купецької родини було зменшення її кількісного складу. Відповідні тенденції у загальноімперському вимірі відзначає російський вчений Б. Миронов [5, с. 235]. Дослідники відзначають зменшення кількісного складу купецької родини в різних регіонах Російської імперії. Так, І. Кусова, відзначає, що родина рязанського купецтва зменшилась з 6,8 особи у 1782 р. до 4,9 особи у 1830 р. [4, с. 33].

Людність купецької родини Харкова протягом ХІХ ст. також мала тенденцію до зменшення. Однак цей процес йшов поступово, іноді прискорюючись чи гальмуючись. На підставі аналізу архівних даних, а саме: списків мешканців міста; ревізьких списків; гільдійських списків харківського купецтва, - можна встановити людність купецької родини Харкова у різні роки ХІХ ст. Так, у 1811-1814 рр. людність родини харківського купецтва становила 5,8 особи [5], а у 1826-1829 рр. ці показники знизились до 5,1 особи [7]. Втім у 1832-1835 рр. людність купецької родини істотно збільшилась, становлячи 6,4 особи [8]. Аналізуючи дані, які стосуються купецької верстви Харкова, що були зібрані під час ІХ ревізії населення Російської імперії (1850 р.), відзначаємо чергове зменшення людності до 5,7 осіб.

Таким чином, в другій третині ХІХ ст. спостерігаємо значні коливання кількісного складу родини. У сучасній науковій літературі вже зверталася увага на феномен зростання міської родини в першій половині ХІХ ст. Так, білоруський дослідник В. Носєвіч стверджує, що це заперечує гіпотезу про поступово зникаючу в цей період патріархальну родину [9, с. 30]. До сьогодні немає чіткого пояснення цього явища, але відзначається ряд причин, що викликали таке «повернення» великої родини й відповідно збільшення людності родини в цей час. Зазвичай появу великих родин у середовищі купецтва дослідники пов'язують зі вступом селян до купецького стану. Однак, дослідження джерел формування харківського купецтва в ХІХ ст. не підтверджує такої думки. Так, досліджуючи шляхи формування купецтва Харкова за матеріалами ІХ ревізії 1850 р., приходимо до висновку, що переважна більшість купців були вихідцями з міських станів Харкова та харківської губернії або міст інших губерній. Лише 12% харківських купців походили з селянського стану. Така ситуація зберігалась і надалі. Так, у 1861 р. з 35 осіб, зарахованих до харківського купецтва, 27 осіб були вихідцями з міських станів і тільки двоє походили з селян [10].

Втім, аналіз гільдійського списку 1870 р. дає змогу відзначити різке зменшення людності родини до 3,2 осіб. У подальші роки тенденція до зменшення людності купецької родини Харкова зберігалася. Так, за гільдійським списком 1882 р., фіксуємо подальше скорочення людності родини до 2,8 осіб. На різке скорочення людності купецької родини в цей період вплинуло істотне збільшення в середовищі харківського купецтва кількості господарств, які складалися з однієї особи та господарств, представлених молодими бездітними парами. Аналізуючи дані гільдійського списку 1893 р., спостерігаємо збільшення людності купецької родини до 4,5 осіб. Такі показники людності харківської родини майже співпадали з людністю купецьких родин Томська [3, с. 116] або Рязані [4, с. 110], яку дослідники визначають як невисоку. Досить значні коливання показників людності