Незважаючи на існуючу в науковій літературі тезу про те, що купецтву була притаманна велика родина з багатьма членами, в середовищі купецтва Харкова кількість великих родин, у яких проживало більше 10 членів, була досить незначною. Прикладом великої родини харківського купецтва в ХІХ ст. може виступати родина купця 2-ої гільдії В. Шимбірьова, яка складалася з 37 осіб. Це найбільша з купецьких родин, які були досліджені. В родині разом зі вдовим батьком мешкали троє одружених синів з дітьми, невістка - дружина померлого сина з дітьми, та шестеро одружених онуків, четверо з яких мали своїх дітей [11, арк. 907 зв. - 908]. Великими були родина купця 1-ої гільдії Ф. Сандомирського, що складалася з 29 осіб [12, арк. 96 зв. - 97], родина купця 3-ої гільдії А. Кожина, що складалася з 24 осіб [13, арк. 245 зв. - 246]. Аналіз архівних даних (списків мешканців міста; ревізьких списків; гільдійських списків харківського купецтва) дає змогу стверджувати, що такі великі родини становили незначний відсоток від загальної кількості родин харківського купецтва (у середньому до 9%).

Для харківського купецтва ХІХ ст. можна виділити три групи сімей: родини, які мали від 1 до 5 членів; родини, які мали від 5 до 10 членів; родини, які мали більше 10 членів. Протягом ХІХ ст. значна кількість родин харківського купецтва складалась з 1 -5 осіб. У першій половині ХІХ ст. кількість таких родин наближалась до половини від загальної кількості купецьких сімей. На середину століття родина з 1 -5 членами становила більшість купецьких родин. За гільдійським списком 1882 р. з 294 купецьких родин, які досліджувалися, 197 були представлені 15 членами [8]. Потрібно зауважити, що більше третини цих родин становили господарства одинаків. Одинаками були переважно молоді чоловіки у віці від 20 до 40 років, які ще не створили своєї родини.

Протягом ХІХ ст. значний відсоток родин харківського купецтва становили родини із кількістю членів від 5 до 10. У першій половині ХІХ ст. такі родини складали до половини від загальної кількості родин, й кількісно не поступалися родинам із людністю 1 -5 членів. За даними 1835 р. вони навіть отримали невелику чисельну перевагу над малими родинами. У другій половині ХІХ ст. кількість родин з людністю 510 осіб істотно скоротилася.

Якщо порахувати окремо господарства одинаків, які все ж не мали необхідного для родини осередку - шлюбної пари, ми маємо підстави казати про те, що родина з людністю 5-10 членів, разом з родиною, де людність становила до 5 членів, були найбільш поширеними формами родини харківського купецтва протягом всього ХІХ ст.

Родини з людністю більше 10 членів тільки на початку ХІХ ст. становили близько 1/5 від загальної кількості родин. У подальшому їх частка коливалась у межах 10%, з тенденцією до зменшення протягом століття. Після 1870 р. їхня частка в загальній кількості купецьких родин значно скоротилась, коливаючись від 1 до 3%. Це дає нам підстави стверджувати, що родини з великою кількістю членів не були характерними для харківського купецтва.

При вивченні родини важливим є питання про частку чоловіків та жінок в родинах купецтва. Протягом ХІХ ст. у родинах харківського купецтва існувала чисельна перевага осіб чоловічої статі. Кількість чоловіків в родині купецтва збільшилася протягом ХІХ ст. з 54% до 59%. Це відповідало загальним тенденціям у структурі населення міста Харкова, в якому протягом ХІХ ст. чоловіки кількісно переважали жінок. Такі цифри підтверджуються статистичними даними [14]. У 1850 р. співвідношення чоловіків та жінок у купецтві Харкова було таким: 826 осіб чоловічої статі на 708 осіб жіночої статі [15, с. 166]. Протягом досліджуваного терміну найбільша кількісна перевага чоловічої статі простежується серед неповнолітніх, сягаючи в середньому 60%. Жінки кількісно переважали чоловіків у віці понад 50 років.

Кількість дітей у родинах харківського купецтва в ХІХ ст. була традиційно високою. Кожна шлюбна пара народжувала дитину вже в перші роки шлюбного життя. Довгий час на зменшення кількості дітей у родині впливала висока дитяча смертність. Так, у 1850 р. зі 172 родин, які мали дітей, у 25 з них діти помирали [11]. Родини харківського купецтва, які мали дітей, можна розподілити на три групи: родини з 1 - 2 дітьми; родини з 3-4 дітьми; і родини, які мали більше 4 дітей. На першу третину століття кількість родин з 1-2 та 3-4 дітьми була майже рівною. Меншою була частка родин, в яких було більше 4 дітей. Так, у 1811 р. на 33 родини з 1-2 дітьми було 38 родин з 3-4 дітьми [6]. У тому ж 1811 р. тільки 16 родин мали більше 4 дітей. Рекордсменом за кількістю дітей була родина купчихи К. Щєлкової, в якій було 12 дітей [7, арк. 330 зв. - 331]. Середній показник числа дітей у родині харківського купецтва в 1811 р. становив 3,4 дитини. Хлопців було більше, ніж дівчат, на 180 хлопців було 117 дівчат.

На середину ХІХ ст. кількість родин всіх трьох