Поряд із цим список легалізованих студентських гуртків та організацій Київського університету (на 1911 р.) налічував лише 11 назв, і серед них було лише 1 земляцтво (Кавказьке) [7, с. 63]. Хоча, як розуміємо, кількість студентських організацій вцілому, та земляцтв зокрема, була значно більшою.

У відповідь на подання начальника жандармського управління щодо діяльності земляцтв Новоросійського університету його ректор відповідав: «... в Новоросійському університеті організації, що мають назву «земляцтв» зі статутами, затвердженими навчальним керівництвом не існують і в моєму розпорядженні не має жодних статутів таких організацій» [6, с. 32].

Як бачимо, на 1910 р. найбільша кількість земляцтв була зареєстрована у Харківському університеті. Як очевидно, це свідчить про досить ліберальне ставлення університетського начальства Харківського університету до студентських організацій, яке сприяло тому, що студенти офіційно реєстрували свої об'єднання. Крім того, можна зробити висновок, що діяльність харківських земляцтв відрізнялась значно меншою політизованістю, ніж це було в Києві та Одесі. Можливо, саме тому земляцтва Харківського університету не боялися реєструвати свою діяльність.

Відзначимо, що у своїх звітах ректори університетів говорили лише про діяльність зареєстрованих організацій, хоча ніщо не заважало їм доповідати й про діяльність нелегальних земляцтв, яка, як очевидно, не могла хоча б частково не знаходитися в їхньому полі зору. З одного боку, це пояснюється усвідомленням університетським начальством того факту, що дотримання прав студентської корпорації є необхідною складовою автономії університету, а з іншого боку, небажанням нести відповідальність за діяльність цих організацій. Показовою в даному контексті є позиція ректора Харківського університету М. О. Куплеваського: «Оскільки мета університету розвиток наук взагалі ..., то університет має з різного ряду закладів, що влаштовуються в його стінах, надавати перевагу тим, що мають значення для студентів взагалі, а не для тієї чи іншої спеціальної групи... Різного роду земляцтвам та національним союзам університетські правила лише не мають чинити перешкод, однак дозволяти їх організацію та спостерігати за правильністю їх дій ні в якому разі не може бути покладено на університети» [3, с. 15].

Більш ліберальною була позиція ректора Київського університету, який у представленні на ім'я попечителя Київського учбового округу писав: «Саме знайомство з дійсними потребами товаришів - з матеріальною проблемою, яка має місце серед їх більшості, а також зближення їх між собою на грунті чисто товариських стосунків може прямо відволікати членів земляцтв від занять політикою» [8, с. 61]. Крім того, ректор визначав й інший позитивний бік існування земляцтв: «Діяльність студентських земляцтв може бути корисним додатком до діяльності університетської та приватної благодійності, оскільки земляцтва збирають кошти для допомоги (шляхом внесків, пожертв і т. ін.) та мають змогу точно виявити тих зі своїх товаришів, які найбільше потребують допомоги» [8, с. 62].

В цілому, позиція професури та університетського начальства щодо діяльності студентських земляцтв відрізнялась поміркованістю та визнанням користі від їхньої діяльності.

Студентський комплекс джерел з історії земляцтв складається, в основному, зі статутів цих організацій та їх внутрішньої документації. Статути земляцтв мали самостійний характер, тобто походили зі студентського середовища. Поряд із цим вони мали бути затвердженими університетським начальством. Однак затверджувалися не всі статути, оскільки значна частина земляцтв діяла неофіційно, нелегально або полулегально. Обсяг статутів був порівняно невеликим - в основному, вони містили 2 - 5 сторінок тексту.

За своїм первісним призначенням земляцтва були не лише організаціями матеріальної взаємодопомоги, але й товариськими регіонально-культурними співтовариствами. В земляцьких статутах неодмінно містилась ідея, що мета земляцтв полягає не лише в полегшенні матеріальних проблем студентів, але і в їх морально- психологічній підтримці, у створенні міжособистісної духовної взаємодії земляків на основі спільних справ - благочинних, культурно-просвітницьких, науково-гурткових [1, с. 66].

Земляцтва мали на меті, в основному, моральну та матеріальну допомогу своїм членам. Якщо більш конкретно, то зокрема, Бєлгородське земляцтво Харківського університету мало на меті:

• надання членам земляцтва матеріальної підтримки шляхом грошових позик;

• пошук тимчасової роботи для своїх членів;

• сприяння саморозвитку членів земляцтва [9, с. 47].

В статуті Луганського земляцтва Новоросійського університету мету його діяльності було сформульовано більш коротко: «Земляцтво має на меті обслуговувати духовні та матеріальні потреби своїх членів» [6, с. 26].

Члени земляцтв поділялись на категорії - дійсні та почесні [9, с. 52], в деяких земляцтвах (наприклад, Бєлгородське земляцтво Харківського університету) існувала ще одна категорія - змагальні члени. Земляцтва мали чітку структуру, до якої входили різноманітні бюро та комісії (наприклад, бюро для найму квартир, комісії для влаштування лекцій та вечорів, каси взаємодопомоги).

Головною статтею прибутків земляцтв були благодійні заходи розважального характеру - спектаклі, концерти, концерти-бали, танцювальні вечори, лекції, що в сукупності мало назву «вечори», оскількі всі означені заходи проходили увечорі [2, с. 143].

За рахунок отриманих коштів земляцтва розподіляли серед своїх членів короткострокові та довгострокові позики, якими мали право користуватися лише дійсні члени [9, с. 49].

Часто земляцтва мали свої штемпелі. На них були написи з назвами земляцтв. Зокрема, у 3-му пункті статута Орловського земляцтва Харківського університету зазначено: «Орловське земляцтво має свій штемпель з написом: «Орловське земляцтво студентів Харківського університету»