Міграція сільської людності до Харкова в повоєнні роки XX століття в історіографії (1950-2008 рр.)

Іванов Станіслав

Протягом всієї історії Радянської держави внаслідок специфіки соціально-економічного розвитку обмін населенням між містом і селом сприяв тому, що чисельність міського населення систематично збільшувалася за рахунок сільського населення. На Харківщині, як і в цілому в Україні, чисельність і національний склад населення формувався протягом століть під впливом соціально-економічного, політичного та культурного розвитку. Харківщина стала «малою батьківщиною» для представників багатьох народів. Велику роль в цьому відіграють міграційні процеси, особливо міграція сільської людності до міста. Значна частина питань міграції була розроблена в науковій літературі радянських часів і в період

незалежної України економгеографами, демографами, соціологами, економістами, істориками. Зауважимо, що в основному досліджувалися міграційні процеси в цілому по СРСР. Щодо вивчення даної проблеми на території України, і зокрема, в окремих регіонах чи містах, то українська історіографія відгукнулася на проблему міграції незначною кількістю праць. Міграція сільського населення до Харкова в повоєнні роки і його адаптація у міському середовищі практично не висвітлені в історіографії. Між тим, існує чимало праць, в яких в тій чи іншій мірі розглядаються деякі питання теми. Історіографію з досліджуваної теми можна умовно поділити на дві групи: радянську і періоду незалежної України.

В даній статті робиться спроба проаналізувати ступінь вивчення питань проблеми міграції як в радянській так і українській історіографії повоєнних часів (1945-2008 рр.). До уваги беруться дослідження не лише істориків, а й дослідників різних наукових напрямків, що дасть можливість всебічно виявити загальні тенденції і регіональні особливості міграційних процесів. Вже в 1959 році економістом М. Я. Соніним було покладено початок теоретичного осмислення міграцій як частини трудових ресурсів [60]. В подальшому автор неодноразово звертався до економічних аспектів, зокрема і використання робочої сили в СРСР, розвитку народонаселення тощо [61].

В перші післявоєнні роки найбільш активно досліджувалися проблеми географії населення, трудових ресурсів. Поряд з питаннями територіального розселення населення, забезпечення міст робочою силою, розглядалися й питання міграції. Серед українських істориків вагомий внесок у вивчення етнічного складу, міжетнічних зв'язків в Україні, в тому числі і на Харківщині, зробив В. І. Наулко [48, 49, 50]. У роботах переконливо доводиться, що серед основних причин зростання міського населення були такі фактори як приплив робочої сили зі села. Переїзд сільського населення у великі промислові міста впливав на особливості їх розвитку і демографічний склад мешканців. Дослідженню демографічних процесів, міграції населення до м. Харкова приділили увагу в своїх працях М. В. Курман та І. В. Лебединський [36]. Автори простежують динаміку чисельності населення міста Харкова, порівнюють її з найбільшими промисловими центрами СРСР, аналізують природний приріст населення міста. На жаль, автори не акцентують увагу на міграції сільського населення до міста. Особливості міграції населення, в тому числі і сільського, в Україні в кінці 50-х поч. 60-х р. ХХ ст. розглядаються в статті В. І. Товкуна [68]. Автор показує причини міграційних процесів в Україні та їх наслідки як для великих промислових міст так і для села. Саме найбільші міста України, особливо Київ та Харків, відзначалися найсильнішим міграційним притяганням у період, що розглядається. На жаль, в роботі поза увагою залишилося питання міграції сільського населення до великих міст України.

Проблемам розселення і розвитку великих міст і приміських поселень, міських агломерацій, житлового фонду міст України, за станом на початок 60-х р. присвячено ряд статей, надрукованих у збірнику «Вопросы расселения. Градостроительство» [13]. Особливий інтерес представляють статті Д. І. Богорада, І. А. Фоміна, Л. Ю. Стовбун, А. Г. Вишневського та інші. Так, Д. І. Богорад [7] на значному фактичному матеріалі показує особливості розселення в Донецько- Придніпровському економічному районі, приділяючи значної уваги Харківщині, і зокрема, місту Харкову. Визначаються проблеми великих промислових міст з робочою силою, міграційними процесами, транспортом, екологічною забрудненістю тощо.

Визначенню території Харківської агломерації присвячена стаття А. Г. Вишневського [14]. На його думку, до Харківської агломерації можна віднести лише три райони - Харківський, Дергачівський і Чугуївський, де найвищий відсоток, більше 60% питомої ваги зайнятих не в сільському господарстві.

Дані про зв'язки населення приміських поселень Харкова з його підприємствами і установами на початку 60-х років подаються у статті А. І. Фоміна [69]. Питанням транспортної мережі Харківської агломерації та її ролі в маятниковій міграції присвячена стаття М. М. Христюка, Р. Є. Любарського [70]. Автори наводять конкретні цифрові дані про кількість прибулих до Харкова за один день залізницею, в тому числі і на роботу.

Про специфіку розселення в приміських зонах великих міст і утворення агломерації йдеться в статті М. Ф. Тимчука [67]. Автор наводить дані про те, що в ряді великих міст відносні величини позаміського розселення робітників становлять для Харкова - 23%, Києва - 18%, Запоріжжя - 15%, Дніпропетровська - 12% [67, c. 89].

В статті В. Г. Давидовича [17] наводяться дані по ряду міст країни, в тому числі і Харкова, щодо загальної чисельності населення агломерації на початку 60-х років із їх числа занятого населення та кількість робітників, які приїжджають до міста