Діяльність науково-дослідного закладу не обмежувалася роботою по підготовці наукових кадрів. В Інституті червоної професури виховувалися майбутні партійні кадри. Так, у доповідній записці до Секретаріату ВУЦВК УСРР директор ІЧП Л. А. Гіттель зазначав: ІЧП, «зважаючи на недостатність відповідних робітників з відповідною теоретичною підготовкою в галузі радянського будівництва, ставить собі за мету підсилити підготовку високо-кваліфікованих марксо-ленінських кадрів, практичних робітників, здібних заняти відповідальні посади в радянських органах» [6. Ф.1267. - Оп.1. - Спр.27. - Арк.56].

В Інституті червоної професури існували певні вимоги щодо набору слухачів, аспірантів та викладачів науково-дослідного закладу. Для Інституту червоної професури навіть була встановлена власна процедура набору слухачів. Вона передбачала складання плану набору слухачів по областях, одержання рекомендацій від обкомів ВКП(б) на абітурієнтів, затвердження кандидатур мандатною комісією та проведення вступних іспитів. Витяги з протоколів міських комітетів про відрядження на навчання в інститут часто надсилалися під грифом «цілком таємно» [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.4198. - Арк.3, 11]. В Інституті червоної професури призначалися особи, які стежили за набором слухачів, як правило, цю роль виконували завідувачі відділів інституту [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.6637. - Арк.69].

Особовими справами абітурієнтів ІЧП займалася мандатна комісія ЦК КП(б)У. Вона регулювала чисельність осіб, які були допущені до вступних іспитів на основні та підготовчий відділи. При цьому враховувався партійний стаж, соціальне походження [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.6637. - Арк.61]. На навчання в Інститут червоної професури приймали членів більшовицької партії, стаж яких становив не менше трьох років, після закінченні вищого навчального закладу соціально-економічного профілю. Абітурієнти повинні були мати досвід керівної партійної, профспілкової або господарської роботи. Для історико-партійного сектора історичного відділу ІЧП партійний стаж був встановлений: не менше 8 років - для робітників, 10 років - для службовців та п'ятирічний досвід на партійній керівній роботі [5, с. 153].

У відповідності з рішенням ЦК КП(б)У від 4 травня 1934 р. перевага при вступі до вищого навчального закладу надавалася особам робітничо- селянського походження. Класовий принцип щодо прийняття на навчання діяв і в Інституті червоної професури. Зокрема, до вступних іспитів на 1934-1935 навчальний рік в ІЧП було допущено 225 чоловік, з яких за соціальним станом 161 осіб належало до робітників, 45 - до селян, 19 - до службовців [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.6450. - Арк.33]. На 1935-1936 навчальний рік мандатною комісією ЦК КП(б)У до вступних іспитів було допущено 128 осіб, з яких 92 робітника, 20 селян, 16 службовців [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.6637. - Арк.61]. На 19361937 навчальний рік керівництвом ІЧП було заплановано залучити до навчання переважно робітників - близько 70% від загальної кількості слухачів [7. Ф.1. - 0п.20. - Спр.6808. - Арк.23].

За національним складом слухачів ІЧП переважали українці. Так, у 1934 р. більше половини осіб, які навчалися в ІЧП були українцями [6. Ф. 1267. - Оп. 1. - Спр.48. - Арк. 11]. Безперечно позитивним явищем було те, що дисципліни у науково-дослідному закладі викладалися українською мовою [6. Ф.1267. - Оп.1. - Спр.13. - Арк.5].

В анкеті щодо прийняття на роботу в ІЧП окрім біографічних даних та відомостей про освіту потрібно було зазначити соціальне походження, професію батьків та їх адресу, наявність родичів чи близьких за кордоном і причини їх виїзду, дані про виїзд за кордон (з вказівкою місця, часу, мети перебування, джерел коштів існування), ряд питань щодо перебування в лавах білої та червоної армії, належності до політичної партії з зазначенням номера членського квитка, про участь у Жовтневій революції й громадянській війні [6. Ф. 1267. - Оп.2. - Спр.427. - Арк.1-2]. За приховування політичної орієнтації родичів практикувалося відрахування слухачів навіть з останнього курсу навчання [6. Ф. 1267. - Оп.2. - Спр.42. - Арк. 167]. Таким чином політична благонадійність ставала основною вимогою для співробітників ІЧП.

Як правило під час проведення «чистки» в Інституті червоної професури звинувачених у «буржуазному націоналізмі», «пропаганді націонал-опортуністичної концепції історії України», «приховуванні від парторганізації своїх націоналістичних робіт» викладачів, слухачів та аспірантів звільняли з інституту [7. Ф.1. - Оп.20. - Спр.4198. - Арк.11]. За подібних обставин було звільнено з роботи завідувача кафедри історії України ІЧП З. Гуревича [6. Ф. 1267. - Оп.2. - Спр.8. - Арк.169].

За умов недовірливого ставлення більшовицької влади до інтелігенції, ретельної перевірки науковців на «ідеологічну відповідність» в ІЧП широко розповсюдженим явищем були доноси, неправдиві свідчення і наклепи. Показовим можна вважати випадок, коли в Інституті червоної професури історії було звільнено з роботи викладача Харківського державного університету В. Єфімовського. Співробітник його кафедри А. І. Козаченко написав заяву до дирекції ІЧП з звинуваченнями на адресу В. Єфімовського: «з самостійним своїм архівознавчо-палеографічним курсом по архівознавчому факультеті в університеті Єфімовський не справився, в нього виявлено буржуазну методологію» [6. Ф. 1267. - Оп.1. - Спр.18. - Арк.98]. Через два дні В. Єфімовського було звільнено з роботи в ІЧП. Однак менш ніж через чотири місяці викладача джерелознавства історичного відділу А. І. Козаченко