більшою, ніж в цілому по території УСРР - близько 11 %. По округах росіяни були представлені так: 22, 6 % населення Харківської округи, 15, 8 % - Куп'янської округи, 14, 9 % - Ізюмської, 5, 4 % - Сумської [5, с. 19 - 20]. Для порівняння: найбільш представлені росіяни на території УСРР були також в Луганській - 42, 8 %, Сталінській - 34, 3 %, Одеській - 23, 3 %, Мелітопольській - 25 % округах [Там само].
В ряді районів Харківської округи росіяни складали понад 50 % населення: Олексіївський район - 87 %, Чугуївський район - 69, 7 %, Золочевський - 60, 3 %, Старо - Салтівський - 54, 3 %, в Липецький - 48, 5 %, Таранівський - 29, 9 %, Харківський - 18, 5 %, Велико - Колодезянський - 16, 1 %, Зміївський - 15, 5 %, Дергачівський - 10 %, мінімальна кількість росіян 5 % та 7, 8 % відповідно проживали в Печенізькому та Вовчанському районах відповідно. В Охтирській окрузі 52, 6 % росіян мешкало в Кариковському районі, 37, 3 % - в Велико - Писаревському, 21,7 % - в Ново - Рябінівському, 9, 8 % - в Чупахівському, лише в Краснокутському районі кількість росіян не перевищувала 0, 8 %. В Ізюмській окрузі найбільш росіянами був заселений Отрадівський район - 56, 4 % населення, 41, 5 % мешкало в Петрівському районі, 17, 7 % - в Шандриголівському, 9, 1 % - в Андріївському, 6, 2 % - в Савинському, тільки в Барвенківському районі за результатами обстеження наркомату внутрішніх справ в 1925 році росіяни були повністю відсутні. В Куп'янській окрузі найбільш росіяни були представлені в Покровському районі - 48, 5 %, Велико- Бурлуцькому - 42, 4 %, Жовтневому - 36, 6 %, Ольшанському - 19 %. В Сумській окрузі процент росіян у порівнянні з іншими районами Слобожа нщини був незначним: Тростянецький район - 17 %, Славгородський - 15, 4 %, Юнаківський - 13, 7 %, Красно польський та Хотенський райони - 8, 4 % та 8, 3 % відповідно [8, с. 67-68].
Що стосується міст, то тут росіяни мали значні показники, але не настільки великі, щоб стверджувати той факт, що росіяни в Україні в основній масі були міщанами. Традиційними жителями міст Слобожанщини були представники українського, російського та єврейського етносів.
На відміну від перепису населення, що був здійснений в Російській імперії в 1897 році, коли народність респондентів визначалась лише з питання про рідну мову, перепис 1926 року вже відокремлював ці питання: окремо ставилось питання про національність, окремо - про рідну мову. Населенню пояснювали, що відповідь на запитання про мову може й не збігатися з відповіддю на запитання про національність. І незалежно від визначеної національності рідною мовою записувалась та мова, якою особа найкраще володіє або звичайно говорить [5, с. IX; 6, с. 23 - 24].
Виразне відокремлення національності та мови, як ознак, що неповинні обов'язково належати до тої самої етнічної маси, саме й мало на меті забезпечити можливість аналізу в визначеному напрямку: рідною мовою за переписом визнавалась та, якою людина краще володіла.
В цілому по Україні 98, 2 % росіян вважали своєю рідною мовою мову російську, а от серед українців рідною мовою називали мову українську 94 %, серед українців - мешканців міст українська мова була визнана рідною 74 % [5, с. XVI].
Результати перепису показали, що російську мову вважали за рідну не лише росіяни, а й представники інших народів - євреї, німці, поляки, в меншій кількості - українці. В Харківській окрузі російську мову рідною визнавали 31 % населення (у містах - 52, 7 % населення, по селах - 19 %). В загалі по Україні цей показник був значно меншим: в цілому по Україні російська мова визнавалася рідною 15, 2 % населення, у місті - 44, 4 %, у селі - 8, 6 % [5, с. 20 ].
Найбільша кількість росіян та російськомовних харків'ян була серед будівельників, друкарів та робітників промислових підприємств. Так, в 1926 р. серед будівельників Харкова українці становили 37 %, решта - були росіяни, в основному вихідці з Білгородщини та Орла, які прийшли на заробітки (значна їх частина так і залишалася в Харкові на постійне місце проживання). Тільки 21 % будівельників в анкетах вказували, що володіють українською мовою. Серед друкарів українці становили 42 %, а мовою володіли лише 13 %. На канатному заводі працювало 1787 етнічних українців та 537 росіян, а по мові росіянами себе визнавали 1430 осіб. На заводі "Серп і молот" серед 1446 робітників - українців лише 323 заявили, що володіють українською мовою. Етнічних росіян на заводі працювало 873 робітника, а рідною мовою російську визнавало 2254 працівника підприємства [3, с. 9].
З початком українізації етнічні росіяни та русифіковані українці почали відчувати певні труднощі, пов'язані з поширенням використання української мови як офіційної. Більшовицька влада на Україні зіткнулась з піднесенням незадоволення етнічних росіян та російськомовних громадян та їх ворожим ставленням до здійснюваних заходів з українізації державного