Так, наприклад, в 1930 р. на Другій Всеукраїнській нараді по роботі з національними меншостями делегат із Старовірівського району Захарченко заявляв, що серед 50-тисячного населення району, в якому 70 % - етнічні росіяни, відсутня районна газета російською мовою, а українські газети населення відмовляється виписувати [1, с. 24].

Недоліком влади в роботі з російською меншістю був повільний процес ліквідації дефіциту вчителів для російськомовних шкіл. Так, в 1930 р. російський педагогічний технікум працював у Дніпропетровську (на 60 студентів) та в Києві (на 80 студентів). За словами М. Скрипника, на початку 1930 - 1931 навчального років в УРСР бракувало 758 вчителів для шкіл з російською мовою викладання. В цілому по Україні приблизно 18 тисяч дітей росіян ходили до українських шкіл через відсутність російських [1, с. 66].

Недостатнім була і кількість середніх спеціальних учбових закладів для росіян. Наприклад, в 1930 році в УРСР діяло 3 сільськогосподарчих технікуми з російською мовою навчання, для порівняння: в тому ж році в Україні діяло 5 сільськогосподарчих, 20 індустріальних, 3 педагогічних (на 555 студентів) технікуми з єврейською мовою викладання [1, с. 68 - 69].

Згортання політики українізації призвело до згортання роботи з росіянами як з національною меншиною. Політичні процеси проти діячів української культури, обвинувачення провідників українізації в буржуазному націоналізмі на початку 1930-х років означали наступ русифікації. Миколу Скрипника було звинувачено в намаганні українізувати росіян проти їх бажання. О. Шліхтер писав: «Нельзя заставить русские рабочие массы отказаться от русского языка и русской культуры и признать своей культурой и своим языком - украинский» [12, с. 45]. З ліквідацією українізації та початком хвилі русифікаторської політики правлячої партії в УРСР на початку 1930- х років проблема розвитку росіян як національної меншини втратила свою актуальність.

Література

1. Второе Всеукраинское совеща ние по работе среди национальных меньшинств (27 - 30 ноября 1930 г.). Стенографический отчет и постановления. - Харьков, 1931.

2. Гончарова О. С. Національні меншини Харківщини в умовах здійснення політики коренізації (20-ті - початок 30- х років ХХ століття). Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Харків, 2007.

3. Затонський В. Національна проблема на Україні (Доповідь на пленумі ЦК ЛКСМУ, червень 1926 р.). - Харків, 1926.

4. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки. Затверджена Всеукраїнським З'їздом рад на засіданні 14 березня 1919 р. - Харків, 1920.

5. Короткі підсумки перепису населення України 17 грудня 1926 р. Національний і віковий склад, рідна мова та письменність населення. - Харків, 1928.

6. Мінаєв С. В. Наслідки Всесоюзного перепису 1926 року на Україні. Населення України. Міський житловий фонд. - Харків, 1928.

7. Национальная политика ВКП (б) в цифрах. - М осква , 1930.

8. Национальный состав Советской Украины. Объяснительная записка к этнографической карте УССР. - Харьков, 1925.

9. Національний склад сільського населення України. - Попередні підсумки Всесоюзного перепису населення 1926 р. - Харків, 1927.

10. Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств (8 - 11 января 1927 г.). Стенографический отчет, резолюции, постановления и материалы. - Харьков, 1927.

11. Постанов ление по русской секции // Первое Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств (8 - 11 января 1927 г.). Стенографический отчет, резолюции, постановления и материалы. - Харьков, 1927.

12. Рафальський О. Є. Національні меншини України у ХХ столітті: Історіографічний нарис. - К., 2000.

13. Скрипник М. Перебудовними шляхами (Проблема культурного будівництва національностей на Україні) // Більшовик України. - 1931. - № 11.

14. Шлихтер А. Борьба с национальными уклонами на современном этапе. - Харьков, 1933.

15. Ялі С. Російські ради на Україні й завдання до пожвавлення їхньої роботи // Радянська Україна. - 1927. - № 9