Не дивлячись на те, що частина правлячої еліти сприйняла його вкрай негативно [42, с. 10], Міністерство народної освіти було звинувачено у політиканстві [26, 1908 - 6 грудня] і проект так і не набув статусу закону, він визначив на десятиріччя урядову політику в галузі освіти. Навесні 1907 року фахівці з міністерства виробили єдині форми таблиць для складення проектів шкільної мережі, якими у своїй роботі мали користуватись губернські та повітові земства [25, с. VI]. У зв'язку із цим шкільна комісія Харківського губернського земства 27 липня 1907 року доручила губернській управі скласти план шкільної мережі. Вимоги до неї в більшості пунктів збігалися із правилами й вимогами 1898 року. Але було внесено ряд змін: тепер головним став принцип введення загальної початкової освіти, і норма навантаження зменшилась з 80 до 60 учнів на учителя [7, 1907 - с. 2].
З червня року почалось складення плану шкільної мережі для Харківської губернії. Проекти для повітів мали складатись окремо губернською та повітовими управами, потім отримані результати мали співставлятись, на їх базі після усунення недоліків створювався єдиний план, який направлявся на затвердження до Міністерства народної освіти.
Першим у грудні 1907 року урядом був затверджений проект шкільної мережі Вовчанського повіту. Зокрема, він визначав розміри витрат на побудову шкіл. Для будівництва однокомплектної школи (один комплект - 30 учнів) необхідно було витратити 6 тисяч рублів, двокомплектної - 8 тисяч, трикомплектної - 10, чотирикомплектної - 12,5, п'ятикомплектної - 16 тисяч рублів. Ці цифри дещо відрізнялись від встановлених губернською управою. Так одно- двокомплектні школи, за її проектом, мали бути дещо дешевшими (5600 і 7800 рублів відповідно), а три- п'ятикомплектні, навпаки, дорожчими (11600, 13600 і 17600 рублів відповідно) [25, c. XVII-XVIII].
У 1908 році Харківська губернська земська управа підрахувала вартість введення загальної початкової освіти в губернії, яка становила 15 мільйонів рублів. Після консультацій із повітовими управами було з'ясовано, що при врахуванні місцевих особливостей та економії на матеріалах (будуванні замість цегляних дерев'яних обкладених цеглою приміщень) цю суму можна було знизити до 9 мільйонів [7, 1908 - с. 3132]. Незважаючи на зменшення суми, такі гроші були надто великими для земства. Тому вирішено було клопотати перед урядом про рівну участь Міністерства народної освіти та земства у справі введення початкової освіти в Харківській губернії. Подібні клопотання були складені рядом російських земств [26, 1908 - 7 серпня] і майже співпали
у часі з виходом Височайше затвердженого законопроекту від 3 травня 1908 року про щорічні додаткові витрати на початкову освіту в розмірі 6,9 мільйонів рублів. Уряд задовольнив клопотання і постановив щорічно виділяти Харківському земству по 300 тисяч рублів на будівництво початкових шкіл [7, 1908 - с. 33]. Однак, із врахуванням того, що починаючи з 1908 року державні витрати на початкову освіту щорічно зростали на 7-10 мільйонів рублів [6, с. 4; 40, с. 21], фінансування народної освіти на Слобожанщині стабільно покращувалось. Так, у 1914 році Харківська губернія отримала з бюджету більше одного мільйона рублів на справу запровадження обов'язкового навчання [2, с. 42]. Щорічно зростали також видатки земства на освіту, у 1913 році вони складали 500 тисяч рублів [27, с. 32]. Втім, далеко не всі учасники процесу були цим задоволені. Серед земських діячів зріс острах перед бюрократизацією земської діяльності [1, с. 485; 6, с. 6], посилилось протистояння земств із містами, невдоволеними розподілом земського податку [41, с. 155-157].
Таким чином, з урахуванням урядових субсидії, Харківське губернське земство планувало запровадити загальну початкову освіту в усіх повітах губернії за 10 років, крім Харківського та Вовчанського, які були готові були здійснити ці заходи лише на два роки раніше [39, с. 300]. Наведена нижче таблиця демонструє динаміку кількісні показники реалізації проекту:
Таблицю складено за: [4, Ф. 266. - Оп. 1. - Спр. 876. - арк. 8-34; 4, Ф. 266. - Оп. 1. - Спр. 905. - арк. 4-23; 4, Ф. 266. - Оп. 1. - Спр. 934. - арк. 12-46; 4, Ф. 304. - Оп. 1. - Спр. 3013. - арк. 2-18; 7, 1907 - с. 43-44; 7, 1913 - с. 138; 22, 1908 - с. 2-9; 22, 1909 - с.2, 22; 22, 1910 - с. 3-12; 22, 1911 - с. 2-12; 22, 1912 - с. 1-13; 22, 1913 - с. 2-3, 18-23].
Як видно, протягом 1907-1915 років кількість земських шкіл та їх учнів зросла на близько 65%. За підрахунками Харківської губернської земської управи, у 1913 році проект по запровадженню загальної освіти у губернії було виконано на 57%, у повітах рівень охоплення дітей шкільного віку навчанням коливався від 46% у Лебединському повіті, до майже 80% - у Вовчанському [7, 1913 - с. 141]. Таким чином, завдяки ефективному поєднанню урядової та земської ініціатив протягом порівняно невеликого проміжку часу Харківська губернія наблизилась до виконання поставленої мети.
Одним із напрямків діяльності земських установ Харківської губернії було піклування про обдарованих учнів народних шкіл, які з
1912 року отримали можливість безкоштовно продовжити навчання у середніх учбових закладах [3, с. 192].
Важливим елементом модернізації початкової освіти під час утвердження її обов'язковості у Російській імперії