покращувати умови праці та життя сільських педагогів. Їх забезпечували житлом, нагороджували грамотами та преміями перед Різдвом та Великоднем, могли надати одноразову грошову допомогу у розмірі від 40 до 100 карбованців тощо. Поширеними були надбавки до заробітної плати. Так у Вовчанському повіті через п'ять років роботи учитель отримував додатково 50 рублів, через десять - 100, через 15 - 120, і через 20 років - 150 рублів. Сумське повітове земство практикувало виплату надбавок в розмірі 50 і 100 рублів за 5 і 10 років роботи відповідно. Учителям, які працювали у народних школах Харківського повіту, кожні п'ять років земство власним коштом підвищувало заробітну плату на 20% [22, 1908 - с. 21]. Завдяки цьому зарплата земських учителів коливалась від 360 до 720 рублів на рік, і Харківська губернії за рівнем оплати праці педагогів займала шосте місце в Російській імперії і четверте в Україні [10, с. 12].
Очевидно, що діяльність як уряду, так і місцевого самоврядування була спрямована на покращення становища у справі кадрового забезпечення народних шкіл. Однак, із вступом Російської імперії до Першої світової війни вже з 1914 року урядові витрати на освіту починають скорочуватись, земства теж переглядають свої бюджети. Свідок цих подій Є. Мединський назвав це «тривожною тенденцією» [20, с. 1149]. Заради справедливості слід сказати, що у першу чергу було урізано фінансування позашкільної освіти, також уряд відмовився від чергового підвищення заробітної плати вчителям [43, 1916 - 12 сентября]. Але уже взимку 1915 року Міністерство народної освіти оголосило про призупинення реалізації програми по запровадженню загальної початкової освіти [37, 1915 - 24 февраля]. Втім тенденції до збільшення кількості шкіл у Харківській губернії зберігались до 1917 року.
Таким чином, земські установи Харківської губернії ще наприкінці ХІХ століття прийняли рішення про необхідність запровадження обов'язкового навчання, але вирішальну роль у справі реалізації цієї ідеї відіграла урядова ініціатива 1907 року. Міністерство народної освіти у тісній співпраці з місцевим самоврядуванням здійснювали комплекс заходів, пов'язаних із розширенням мережі навчальних закладів та загальною модернізацією системи освіти, завдяки чому менше ніж за десять років кількість земських шкіл та їх учнів у Харківській губернії зросла на дві третини. Місцеві земські установи спрямовували зусилля на підвищення рівня життя народних учителів, забезпечення умов для їх професійного зростання. Покращення в освітній галузі мали нівелювати диспропорції у рівні розвитку, звузити «пропасть між городом і
селом» [33, с. 71], які яскраво проявлялись на ментальному рівні [41, с. 254-256]. Однак із початком першої світової війни успіхи на освітній ниві та закладені ефективною співпрацею уряду і земства позитивні тенденції було знівельовано, що наклало свій відбиток на подальші трагічні події вітчизняної історії.
Література
1. Веселовский Б. Некоторые новые явления земской жизни// Земское дело. - 1916. - № 10.
2. Веселовский Б. Пособия на всеобщее обучение// Учитель и школа. - 1915. - № 5.
3. Вестник народного образования. - 1912. - № 3.
4. Державний архів Харківської області (ДАХО).
5. Драч О. О. Розвиток початкової освіти в Україні (1861-1917 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - Харків, 2002.
6. Дедов Г. Земство и народное образование (1864-1914) // Школа и жизнь. - 1915. - № 1.
7. Доклады Харьковской губернской земской управы по отделу народного образования за 1907-1913 годы. - Харьков, 1907-1913.
8. Дровозюк Л. Земська школа в Україні // Рідна школа. - 1997. - № 12.
9. Дякин В. С. Земства и самодержавие в третье июньской монархии// Вопросы истории России ХІХ - начала ХХ века. - Л., 1983.
10. Жаров Ф. Материальное положение народного учителя в 40 губерниях земской России// Учитель и школа. - 1915. - № 5.
11. Захарова І. В. Підготовчі заходи земств по запровадженню загальної початкової освіти в Україні на початку ХХ ст.// Проблеми історії України
XIX - на початку ХХ ст.: Збірник наукових праць. - К., 2000.
12. Захарова І. В. Роль земств у розвитку народної освіти в Україні (1864-1917 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - К., 2002.
13. И. Д. Об условиях выдачи Министерством народного просвещения пособий на содержание учащих// Земское дело. - 1912. - № 1.
14. Каптерев П. Ф. История русской педагогии. - Пг., 1915
15. Ковалевский Н. З. Вопросы народного образования в Валковском уездном земском собрании Харьковской губернии// Земское дело. - 1912. - № 23.
16. Константинов Н. А. Струминский В. Я. Очерки по истории начального образования в России. - М., 1953.
17. Латышев В. Программы начальной школы и разработка их в земствах // Русский начальный учитель. - 1911. - № 6-7-8.
18. Лось Ф. Є. Україна в роки столипінської реакції. - М., 1944.
19. Мармазова О. І. До питання освіти в Україні (друга половина ХІХ - початок
XX ст.)// Схід. - 1998. - № 5.
20. Медынский Е. Бюджеты земских школ// Земское дело. - 1914. - № 21.
21. Медынский Е. Война и просветительская политика земств// Земское дело. - 1914. - № 18.
22. Начальное народное образование в Харьковской губернии за 19081914 годы. - Харьков, 1910-1918.
23. Олейник Е. А. Должно ли быть начальное обучение в школе обязательным // Для народного учителя. - 1913.