Досліджуючи причини зацікавлення європейськими державами українським питанням, історики прийшли до висновку, що воно ставало важливим фактором міжнародної політики, роль якого зростала в міру загострення кризи Версальської системи договорів та наближення Другої світової війни. У даному контексті важливого значення набуває висновок Ю. Сливки про те, що у 20-30 роки жодна європейська держава не обстоювала права українського народу на створення незалежної і соборної держави. Україну розглядали як об'єкт територіальної геополітичної експансії. Вона й надалі залишалася об'єктом міжнародної політики. Тому "українство не могло істотно впливати на перебіг європейських подій, а отже й на розв'язання власної долі" [35, с. 7].

Об' єктивним і переконливим, на наш погляд, є положення автора про політику щодо українського питання Радянського Союзу у міжвоєнний період. Ця політика, зазначає Ю. Сливка, мала чітко окреслені два аспекти: внутрішній і зовнішній, міжнародний. У внутрішній політиці суть дій радянського керівництва щодо України полягала в тому, щоб, уживаючи всіх засобів, повернути їй статус малоросійської губернії через фізичне та морально-політичне знищення українського національно свідомого, державотворчого елементу, особливо селянства, основного, і, по суті, єдиного соціального середовища, яке відтворювало національну самобутність, а отже генерувало національно- соборницьку ідею. Що ж до міжнародного аспекту, Сталін, на думку Ю. Сливки, намагався використати українську карту як один з дійових засобів експорту комуністичної революції та російської експансії в країни Центральної і Західної Європи [35, с.8].

Виваженими, на наш погляд, є міркування Ю. Сливки у питанні про початок об' єднання західноукраїнських земель з радянською Україною внаслідок радянсько-німецьких домовленостей. Висловивши слушне зауваження, що це була злочинна змова найреакційніших у тогочасній Європі тоталітарних режимів, автор привів цілий ряд важливих аргументів на користь права українського народу на самовизначення та об'єднання своїх земель. Це була надзвичайно важлива подія, якою започатковано процес об'єднання земель України, що "мало винятково важливе значення для встановлення її західних кордонів після Другої світової війни та боротьби за державну незалежність у наступні десятиліття" [35, с.18].

В останні роки вітчизняні науковці, спираючись на архівні джерела, дослідження авторів з української діаспори, спогади безпосередніх учасників подій намагаються висвітлити трагічну долю Карпатської України.

Як відомо, поява в 1938 р. автономної, а незабаром і незалежної, української держави на Закарпатті, стала помітним явищем в суспільно-політичному житті східноєвропейського регіону. У сучасних дослідженнях піддано ґрунтовній критиці ідеологічні засади радянської історіографії про Карпатську Україну, яка трактувала її появу як буржуазно-націоналістичного державного утворення, виникненню якого сприяла Німеччина. За твердженням радянських істориків, виникнення Карпатської України було першим кроком нацистського рейху в реалізації планів завоювання "життєвого простору" на Сході. Наступним кроком мало стати відірвання радянської України і, врешті, агресія проти Радянського Союзу [36, с. 138].

У працях вітчизняних дослідників утверджується погляд, що утворення Карпатської України засвідчило прагнення українського народу жити у власній незалежній соборній державі. М. Вегеш і С. Віднянський пишуть, що цю подію необхідно розцінювати як другий після визвольних змагань 1917-1920 рр. етап у боротьбі за створення українського державного утворення на окремо взятій українській території.

У цілому ряду праць дослідники дійшли обґрунтованого висновку, що Карпатська Україна стала провісницею соборної суверенної української держави для української спільноти, розпорошеної у світі [37, с.48].

На думку закарпатського дослідника В. Худанича, утвердившись як держава, Карпатська Україна мала "допомогти усім українцям в їх змаганнях за створення соборної Української держави" [38, с.60].

Торкаючись проблеми про роль і значення українського питання у міжвоєнній Європі, Ю. Сливка наголошує, що ряд європейських держав, особливо Німеччина, намагалися розіграти "закарпатську карту" у власних інтересах. Німецький уряд за допомогою провокативних заяв, що пропагувалися у засобах масової інформації, обстоював ідею про можливе перетворення Карпатської України "на ядро для відновлення соборної України" [35, с.11]. Однак, як з'ясувалось згодом, українське питання було використане А. Гітлером в остаточному розчленуванні Чехословаччини, підпорядкуванні своєму впливу Угорщини, Польщі та Румунії, інтереси яких безпосередньо зачіпали існування карпатоукраїнської держави.

Важливе місце в сучасній вітчизняній історіографії відводиться питанню про возз' єднання західноукраїнських земель з радянською Україною в 1939-1940 рр. Більшість авторів дотримується думки про пов' язаність цієї важливої події в житті українського народу з пактом Ріббентропа- Молотова, підписаним між Німеччиною і СРСР 23 серпня 1939 р. та таємними протоколами, доданими до пакту. Відомий український поет, громадський діяч Д. Павличко ще в 1990 р. писав: "Визнання юридично недійсними відкритих і таємних радянсько-німецьких домовленостей 1939-1941 років не ставить під сумнів правомірність возз' єднання Західної України зі своїми братами на Сході й законність нового державного кордону між Україною і Польщею після Другої світової війни, адже звершене відповідає історично справедливим сподіванням українського народу і принципу самовизначення націй" [39, с.2].

Розглядаючи проблему легітимності возз'єднання Західної України з СРСР, С. Кульчицький відзначає безсумнівну пов'язаність подій на західноукраїнських землях у 1939 р. із змістом пакту Ріббентропа-Молотова і таємними протоколами [27, с.80]. Я. Грицак пише, що пакт Ріббентропа- Молотова і таємні протоколи Радянський Союз використав з метою "покращення своєї геополітичної ситуації - перенесення своїх кордонів на захід у зв'язку з загрозою нової війни. Очевидно, не останню роль зіграло прагнення ліквідувати націоналістичні "п'ємонти" у Західній Україні і Західній Білорусії". Разом з