Протоієрей С. Серафімов, який уважніше прочитав Розанова, з посиланням на нього у своїй статті, присвяченій Булгарісу, повідомив, що "при архієпископі Євгенії було 345 церков" [16.-С.172].

Із посиланням на Гавриїла М. Неводчиков записав, що нововлаштована єпархія мала 344 церкви, не враховуючи монастирських, із них 232 припадало на Новоросійську, а решта 112 - на Азовську губернію [17.-С.387]. Ці ж дані повторив В. Скворцов [18.-С.978].

Іншу цифру знаходимо в ювілейній статті у "Катеринославських єпархіальних відомостях", надрукованій з нагоди століття єпархії. Тут позначено: "У рік відкриття єпархії було 245 церков; в 1819 році - 719, крім тих церков, які у 1812 році відійшли до нової Кишинівської єпархії" [19.-С.256].

Отже, йдеться про територію єпархії в межах не 1876 р., а саме 1776 р., оскільки до складу Кишинівської єпархії відійшли (щоправда, не в 1812, а згідно з доповіддю Синоду, височайше затвердженою 21 серпня 1813 р. [20.-С.613-619]) землі, які аж ніяк не примикали до єпархії, очолюваної Феодосієм (Макаревським).

Цифра 245 була повторена К. Корольковим у роботі, присвяченій іншому ювілею - тепер уже сторіччю Катеринослава. Причому автор писав, що така кількість церков увійшла до складу Слов'янської та Херсонської єпархії [21.-С.27]. Н. Буланова також прийняла на віру дані, опубліковані в "Катеринославських єпархіальних відомостях", позначивши, що "в рік заснування єпархії в Новоросії було 245 церков" [11.-С.29].

Наведемо ще одну точку зору: священик В. Никифоров із посиланням на опис Полтавської губернії, складений Палатою державного майна, записав, що у Слов'янській єпархії було 682 церкви. Втім, про ступінь достовірності цієї цифри можна судити вже з того, що тут же зазначено: у 1780 р. ієрархи Слов'янські були перейменовані на Катеринославських і Херсонес-Таврійських [22.-С.520]. Це при тому, що зміна назви єпархії відбулася в 1786 р.: в іменному указі від 28 листопада 1786 р. йшлося про переміщення Никифора, архієпископа Слов'янського та Херсонського, і прихід Амвросія на місце архієпископа Катеринославського і Херсонесу-Таврійського [23.-Арк.1].

Допомагають розібратися документи фонду канцелярії Синоду Російського державного історичного архіву, які вже згадувались при розгляді питання про трансформації мережі духовних правлінь. Сама необхідність одержання з Київської, Переяславської, Білгородської та Воронезької єпархій даних про релігійні споруди, духовенство, духовні правління та парафії, які мали відійти до складу Слов'янської та Херсонської єпархії, була викликана відсутністю такої інформації в Синоді. Синодальна канцелярія склала відомість про міста та церкви Новоросійської та Азовської губернії, але вона була далекою від вичерпності. Згідно з нею в Новоросійській губернії було 115 церков, а в Азовській - 178 (сюди включено і релігійні споруди Черкаська та всього Війська Донського, які входили до складу губернії, але були виключені з-під юрисдикції Слов'янського та Херсонського єпархіального архієрея). У відомості відмічалась відсутність інформації про наявність церков у Кременчуці, фортецях Дніпровської лінії, Керчі, Єникале, Кінбурні та на території Слов'яносербії [24.-Арк.25-25зв.].

Звісно, такими даними Синод задовольнитись не міг. Тому і було наказано скласти докладні відомості на місцях, у духовних консисторіях чотирьох єпархій. Саме вони мали стати офіційними документами, згідно з якими визначались територіальні межі компетенції Слов'янського та Херсонського архієпископа. Як випливає з рапорту Синоду Білгородського єпископа Аггея, при складанні відомостей консисторії взаємодіяли з Новоросійською та Азовською губернськими канцеляріями. Звідти були одержані списки населених пунктів, які входили до складу губерній, а тому мали бути відраховані до нової єпархії.

Отож, маємо такі цифри. Згідно з довідкою, складеною в канцелярії Синоду вже на підставі одержаних із консисторій даних, від Київської єпархії відходило 173 парафіяльні церкви, Переяславської - 1 соборна та 80 парафіяльних, Воронезької - 2 соборні та 33 парафіяльні, від Білгородської - 1 соборна та 54 парафіяльні церкви. Загалом нововлаштована єпархія таким чином одержала 344 церкви [24.-Арк.365-368]. Щоправда, у цій довідці неправильно позначене співвідношення кількості соборних і парафіяльних церков із даними, що містяться у відомостях консисторій: деякі соборні церкви в Синоді були пораховані як парафіяльні.

Із складеними таким чином списками пізніше звірялась Слов'янська та Херсонська консисторія у випадках, коли виникав сумнів стосовно належності певної релігійної споруди [25.- Арк.8зв.].

Напевно, відповідною справою фонду канцелярії Синоду керувався І. Покровський, пишучи про влаштування Слов'янської та Херсонської єпархії, оскільки у виданій ним на початку ХХ ст. праці "Російські єпархії XVI-ХІХ ст." подано списки населених пунктів у тій же послідовності, що й у відомостях, надісланих до Синоду з єпархій [7.-С.505-508]. Співпадає посилання на аркуші архівної справи. Щоправда, ці посилання зроблено на справу 87 за 1775 р. При передачі списків І. Покровський припустив цілу низку помилок і неточностей, які вимагають критичного ставлення до цієї частини його роботи. Зокрема, опустивши всі дані про причти та назви релігійних споруд, професор пропустив і деякі з населених пунктів, у результаті чого названа ним загальна кількість церков не співпадає з кількістю перелічених. Стосовно ж Воронезької єпархії, навпаки, були згадані всі населені пункти, але загальна сума названа не 35, а 39. Річ у тім, що скорочуючи, Покровський записав: "... а всього з бахмутськими