Г. І. Шаповалов

ПРО ВНЕСОК Я.П.НОВИЦЬКОГО І Д.І.ЯВОРНИЦЬКОГО У РОЗВИТОК ГІДРОАРХЕОЛОГІЇ ДНІПРА (до 40-річчя діяльності ЕПАР)

У зв'язку із тим, що 2007 р. наукова громадськість України відзначає 40-річчя досліджень Дніпра, постає питання вивчення історії дніпровської гідроархеології. Дуже цікавим періодом є друга половина XIX ст., коли Дніпро стає об'єктом інтенсивного господарського використання. Саме на цей час припадає активна діяльність Я.П. Новицького і Д.І. Яворницького, які зафіксували дуже важливі свідчення про випадкові підводні знахідки у Дніпрі. Саме вони і змусили поставити питання про необхідність системного вивчення дна Дніпра з метою виявлення, дослідження і музеєфікації старожитностей.

Ще у червні 1882 р. Я.П. Новицький записав розповіді рибалок у селах Надпоріжжя про випадкові знахідки на порогах, які він опублікував у праці «З берегів Дніпра». «Сім год назад, - оповідали вони досліднику, - на Ненаситці достали дві пушки, а то було колись витягаємо сітками стволи, списи. Доставалось сіткам! Було зачепиш на дні каюк з залізом. Так стій, або ріж, або рви.

Що ж то за залізо було?

Усяке: стволи, списи, бомби, кулі. Запорожці, було як їдуть воювати чужоземця, той й ховають свое добро або в пісок, або в воду. Як повертаються живими - візьмуть, як ні - там і зостанеться навіки» [1, с.43].

Збережені Я.П.Новицьким свідчення і про знахідки в інших місцях порогів. «...Не можемо не згадати тут, - пише він, - оповідань про знахідки в Дніпрі, починаючи від порогу Волнига до кінця о-ва Таволжаного. Як казали Книрика, Винниченко, Курти й іншим рибалкам нерідко приходилось діставати з дна бурштин у кусках до фунта й больше, гіллясті роги оленів, рушничні стволи і навіть гармати. Останні більш 30 років тому знайдені на Вовнизі» [2, с.82].

Далі у цій же праці Новицький повідомляє: „В річищі, яке відділяє острів (Пурисів, Г.Ш.) від правого берега Дніпра, після 1845 року, знайдено дві бомби близько двох пудів кожна, за тим кожна бомба з отвором і вушками, а у вушко кожної просмикнуті кінці ланцюга. Бомби знайдені нижче забори Явленої, між камінням... Навпроти села Маркусевого й нижче до Кічкаської переправи, до острова Хортиці, говорив він (дід Бут. - Г.Ш.), у багатьох місцях дно захаращене дубовими колодами й бруссями величезних розмірів" [3, с.133,166].

Подорожуючи разом влітку 1884 року дніпровими порогами Я.П. Новицький і Д.І. Яворницький записали спогади рибалки Д. Мухи. Він розповів історикам як «років двадцять з лишком тому назад разом із сімома чоловіками, своїми односельцями, витягав із Волнігського порогу дві гармати. «Це було за год до волі, у восени. Пішов я з Михайлом Вельським рибальчити у поріг. А перед тим зробилось так тепло, що аж крига провалилась коло Вовниги; прийшли ми й давай у оддушини ворохту пускати та кукульванити рибу. Лазили-лазили там, коли бачимо, аж на дні порога щось блищить; придивились, дві пушки. Пішли в село, призвали до себе ще шість чоловіка та й давай ото ми, восьмеро, тягти ті пушки. Витягли. Так одна була, як зараз помню, тринадцять пудів і дванадцять хунтів, а друга - дванадцять пудів і вісімнадцять хунтів; на їх були й мітки, - хрестики, нижче затравки, у четверть довжини; обидві пушки трьохаршинні. Признали, що одна із бронзи, а друга із польського золота» [4, с.145].

У 1883 році Д. І. Яворницький за участі Я.П. Новицького записав наступні свідчення 80-річного мешканця острова Я. Я. Гепнера про знахідки в Дніпрі біля острова: «-...Скажіть-но тепер ось що: чи не знаходили ви на острові або в речці якихось залишків старини?

- Було й таке: і сам знаходив і в інших бачив. Ось, скажімо, був я ще 17-річним юнаком, коли, одного разу пішов купатись до Старого Днепра, на те місце, що навпроти колонії Канцерівки. Прийшов на берег, дивлюсь, що за диво? Стоять якісь судна. Довгі-довгі і добре збиті; зхожі на теперешні дуби; рахую, виявляється їх сімнадцать. Я знімаю одіж, кидаюсь у воду і почав оглядати їх. Виявилось, що вони більш ніж наполовину занесені піском і тільки верхня частина їх видавалась з-під води. Треба вам сказати, що за деякий час до цього, на Днепрі була велика повінь; вода повиносила багато піску з русла ріки й сама впала, тоді-то й показались судна, мабуть, дуже давно затоплені тут.

Оглянувши добре свою знахідку, я побіг повідомити про це своєму батькові. Та що ж міг батько зробити із суднами? Подивився, висмикнув декілька колод из них, тим справа й закінчилась. Незабаром вода знову почала прибувати й знову покрила судна. Це давно було (близько 1820 р. - Г.Ш.); а ще в 1845 році, після великої повені, я знову бачив судно, - це вже стояло у Новому Дніпрі, нижче Совутиної скелі, передня частина судна виходила на берег острова, а задня затоплена була у воді; судно було навантажене кулями та ядрами. Довго воно не покривалось водою, і я часто лазив у нього, набирав куль і ядер, але потім підійшла вода й затопила. Такої ж величини я знайшев судно у Старому Дніпрі, проти устя балки Куцої; на це судно я наткнувся