Усі ці питання висвітлено досить докладно, що свідчить про використання автором величезного комплексу джерел. Підтвердженням цьому є матеріали першого розділу монографії, де О.І. Дружиніна подає огляд джерел та літератури, що стосуються історії Північного Причорномор'я 1775 - 1800 років. До головних історіографічних напрямків, що висвітлюють різнобічну історію Південної України, автор відносить записки іноземців, мемуари сучасників, роботи істориків, як зарубіжних, так і вітчизняних, не залишаючи поза увагою при цьому роботи провінційних дослідників. Окрім літературних джерел, автор вказує на архівні матеріали, опубліковані документи, картографічні джерела, законодавчі акти і т.д. О.І. Дружиніна звертає увагу читача на фонди 16 Російського державного архіву давніх актів (РДАДА) та 52 Російського державного військово-історичного архіву (РДВІА), в яких містяться документи з управління південноукраїнськими губерніями. Автор відмічає цінність не тільки законодавчих актів, а й звітної документації, яка свідчить про реальний стан речей у регіоні, про виконання різноманітних загальнодержавних розпоряджень і планів, і, безпосередньо, Г.О. Потьомкіна. Але автор обмежується посиланням на звітну документацію лише правителів Катеринославського намісництва та Таврійської області, оминаючи Азовську та Новоросійську губернії. Посилання безпосередньо на документацію Азовської губернської канцелярії, в тому числі на рапорти Азовського губернатора В.О. Черткова, малочисельні.

О.І. Дружиніна в роботі звернулась до питання реалізації плану роздачі земель та відповідно заселення південного регіону. Автор, зокрема, вказує, що місцеві адміністратори своїми інструкціями роз'яснювали та доповнювали цей план, наприклад, інструкція В.О. Черткова даний факт чудово ілюструє [3, с.64]. Документ азовського губернатора, використаний дослідницею, знаходиться на шпальтах "Киевской старины". Також, окрім вищезгаданої інструкції В.О. Черткова, у книзі наводяться матеріали з відомості, складеної в Азовській губернській канцелярії [3, с.66]. Даний документ, використаний автором для ілюстрації реалізації плану, був опублікований В. Бідновим на сторінках ЛЕУАК.

У рамках висвітлення питання функціонування прикордонних фортець Азовської губернії автор посилається на 588 справу "Донесения Г.А. Потемкину по управлению Азовською губернией 1775 - 1784 гг." 16 фонду РДАДА. У монографії О.І. Дружиніна звернула увагу на пропозицію В.О. Черткова щодо збільшення робочих рук для будівництва фортець, а саме розширення контингенту осіб, що висилались на примусові роботи [3, с.79].

Таким чином, для освітлення основних питань, пов'язаних з історією губернії (адміністративний, територіальний устрій, стан господарства, заселення регіону, облаштування кордонів, будівництво міст, торгівля і т.д.) автор використовувала в основному наративні джерела (подорожні записки, мемуари, щоденники сучасників) та опубліковані документальні джерела (законодавчі акти, розташовані в ПСЗр, документація Потьомкіна, що знаходяться на сторінках "Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии", "Известий Таврической ученой архивной комиссии", "Описание границ и городов Азовской губернии" та інші).

Отже, були проаналізовані фундаментальні праці з історії Південної України. Далі в рамках вивчення питання про використання документів Азовської губернської канцелярії в дослідженні історії Південної України розглянемо різноманітні роботи істориків, які ми можемо розділити на наступні тематичні блоки: територіально-адміністративний устрій, запорозька спадщини та доля запорозького козацтва після скасування Запорозької Січі, документообіг установ південноукраїнських губерній, економічний розвиток регіону, історія заселення півдня України, історія містобудування.

Вивчення адміністративно-територіального устрою займає значне місце в дослідженні історії Південної України і не обходиться без використання документів Азовської губернської канцелярії.

Основоположним дослідженням територіально-адміністративного устрою Південної України є роботи І.В. Савченко. Так, стаття "Становлення та розвиток адміністративно-територіального устрою Південної України (остання чверть XVIII - перша чверть XIX ст.)" докладно реконструює процес територіального впорядкування Південної України протягом останньої чверті XVIII - початку XIX століть [4]. Безперечно в статті йдеться й про територіально-адміністративний устрій Азовської губернії. Для вивчення даного питання автор використовувала в основному законодавчі акти, опубліковані в Повному зібранні законів Російської імперії, та документи з похідної канцелярії Г.О. Потьомкіна. Документи Азовської губернської канцелярії, а саме рапорти губернатора В.О. Черткова, були використані для ілюстрації вирішення справ щодо спірних земель по річках Кальміусу та Міусу з Військом Донським. У статті І.В. Савченко міститься посилання, згідно якого стало можливим дізнатись, що автор користувалась документами, які зберігаються в РДАДА, а саме в фонді 16 "Внутрішнє управління". Автор у своїй статті також використовувала документи Азовської губернської канцелярії для визначення часу фактичного, а не офіційного правління В.О. Черткова. І.В. Савченко посилається на звітну документацію губернатора, яка свідчить, що ще в 1781 році розпорядження видавав В.О. Чертков. Спираючись на рапорти губернатора, дослідниця вивчає історію створення місцевих органів управління та безпосередньо Азовської губернської канцелярії і комплектування її штатів.

І.В. Савченко в статті "Місцеві органи управління Новоросійської та Азовської губернії" [5] доводить факт впровадження на території південного регіону загальноімперського адміністративного устрою шляхом цитування ордера Г. Потьомкіна азовському губернатору В. Черткову [5, с.245]. Саме документи Азовської губернської канцелярії допомагають відтворити історію формування територіального устрою, утворення місцевих органів управління, їх функціонування, формування штатів установ губернії і т.д. Значну увагу дослідниця приділила питанню створення та роботи Азовської губернської канцелярії, формуванню її