У статті "Обов'язки командирів Азовської губернії" [13] І.В. Савченко аналізує інструкцію Г.О. Потьомкіна до російського офіцера секунд-майора Горлинського, якого відрядили до Кальміуського повіту Азовської губернії. Головним завданням командира було не допустити поширення опозиційних настроїв серед запорожців. Автор в статті посилається на ордер Г.О. Потьомкіна В.О. Черткову про складання штатів губернії, який розглядається як свідчення про намагання уряду сформувати новий адміністративно-територіальний устрій Запорозьких Вольностей. Отже, в своїй статті на прикладі інструкції Гор- линському автор проаналізувала обов'язки командирів Азовської губернії, які забезпечували систему контролю за запорозьким населенням після скасування Запорозької Січі.

Питання адміністративного регулювання соціальної структури населення південноукраїнського регіону було розглянуто І.В. Савченко. Тези доповіді на конференції містять інформацію про зміну традиційної соціальної структури населення Південної України останньої чверті XVIII століття, а саме долю козацтва після скасування Січі [14]. Автор посилається на видане Г.О. Потьомкіним розпорядження губернаторам Азовської та Новоросійської губерній В. Черткову та М. Муромцеву про запис запорозького населення відповідно до перепису П. Текелія до купців, міщан або державних селян. Це було пов'язано з бажанням керівників держави якнайскоріше зменшити і в кінці-кінців знищити вплив даної соціальної групи населення, що представляла небезпеку для держави.

Стаття дослідниці Н.В. Суревої "Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній чверті XVIII ст." містить посилання на документи Азовської губернської канцелярії [15]. Загалом стаття відтворює хід подій, що стосується поступового перетворення запорозької старшини на дворянство, про що свідчать отримання земельної власності, російських службових рангів, нобілітація. Документи Азовської губернської канцелярії, на які посилається дослідниця, ілюструють вищезгадані події. Добре відображають процес роздачі земель старшині розпорядження Азовської канцелярії. Регулювання питання надання старшині офіцерських рангів відображається в ордерах генерал-губернатора Г.О. Потьомкіна та рапортах азовського губернатора В.О. Черткова.

Стаття Р.І. Шияна "Діяльність земських комісарів на території колишніх Запорозьких Вольностей у перші роки після ліквідації Запорозького устрою" висвітлює події на території Південної України, пов'язані зі створенням та впровадженням інституту земських комісарів після скасування Запорозької Січі [16]. Автор наголошує на корисності існування таких посад, які забезпечували організацію контролю над запорозьким населенням, для подальшого впровадження губернської реформи в регіоні. Загалом стаття побудована на документації Азовської губернської канцелярії. Так, автор для ілюстрації подальшого розвитку подій після скасування Січі використав ордер Г.О. Потьомкіна губернаторам Азовської та Новоросійської губерній В. Черткову та М. Муромцеву, в якому йшлося про скасування запорозького устрою та про запровадження заборони на вживання слів, територіальних одиниць, пов'язаних з козацтвом.

Про діяльність земських комісарів, яких обирали з російських чиновників, свідчать інструкції. Про одну з таких інструкцій йдеться у вищезгаданій статті. Вона була видана майору Краміну в жовтні 1775 року, який направлявся земським комісаром до Барвінківського повіту. Автор статті докладно проаналізував основні пункти виданої В.О. Чертковим інструкції. У статті також наводяться приклади невиконання деяких пунктів інструкцій, задокументовані Азовською губернською канцелярією. Йдеться про рапорт канцелярії Г.О. Потьомкіну, яка висвітлює історію колишнього запорожця Якова Чорногора, що намагався переманити запорожців на бік Туреччини. Отже, стаття, що висвітлила історію роботи земських комісарів на колишніх запорозьких землях, заснована на документах Азовської губернської канцелярії, як вхідних (ордера Г.О. Потьомкіна), так і вихідних (інструкції В.О. Черткова, рапорти канцелярії).

Робота О.Л. Олійника "Запорозький зимівник" - спроба комплексного підходу до розгляду цього феномену запорозької історії [17]. Дослідник намагався прослідити всі процеси внутрішнього життя запорожців, в яких міститься розуміння всіх глобальних перетворень, які протікали в козацькому середовищі в останній період його існування, і які в той же час і призвели до остаточної ліквідації Запорозького устрою. Хоча робота начебто не перетинається хронологічно з часом існування Азовської губернії, та все ж маємо одне посилання на документ Азовської губернської канцелярії. Йдеться про екстракт, створений азовським губернатором В.О. Чертковим з відомостями про кількість втікачів. Але даний документ, використаний автором для ілюстрації збільшення втеч після скасування Запорозької Січі, або відомості з даного документа були взяті не безпосередньо з оригіналу, а з роботи Н. Полонської-Василенко [18].

Досить цікавою для розуміння історії лоцманської організації та намагання її відтворення після зруйнування Запорозької Січі є робота А.В. Бойка "До історії Дніпровських лоцманів" [19]. Автор звертає увагу саме на Азовську губернію, на території якої знаходились військові формування, будувалась Нова Дніпровська лінія укріплень, що вимагало великої кількості провіанту, озброєння, будівельного матеріалу та ін. Саме для потреб доставки таких речей по Дніпру, де заважали пороги, необхідним стало відновлення лоцманської організації. Про це свідчать документи, що осіли в Азовській губернській канцелярії. Так, автор спирається на рапорти командуючих військовими підрозділами в Південній України, секретні пропозиції азовського губернатора В.О. Черткова Азовській губернській канцелярії, провінційним канцеляріям та відповіді