Отже, проблема існування запорозького зимівника, доля козацтва по скасуванню Січі була розглянута багатьма дослідниками, такими як А.В. Бойко, І.В. Савченко, Н.В. Сурева, О.Л. Олійник, Р.І. Шиян, які окрім інших документів використовували документацію Азовської губернської канцелярії, в основному, як ілюстративний матеріал для висвітлення процесів, що протікали на території Південної України після 1775 року.

Єдиною, знаковою роботою, що висвітлила документообіг установ південноукраїнських губерній є праця А.В. Бойка "Рух фондоутворення документів з соціально-економічної історії Південної України останньої чверті XVIII століття до вищих органів влади Російської держави" [20]. Дана стаття є важливим джерелом для вивчення документообігу органів влади кінця XVIII століття, дає нам можливість визначити кількість та тематичну направленість документів, які надходили з Азовської губернської канцелярії.

Автор в рамках дослідження документообігу установ розглядає актові джерела, які відображали взаємини між генерал-губернатором та азовським губернатором. А.В. Бойко досліджує ордер Г.О. Потьомкіна

В.О. Черткову, яким він наказував скласти розпис документам, що слід надсилати до різноманітних установ. Значну увагу автор звернув на рапорт В.О. Черткова, в якому він повідомляв генерал-губернатора про впорядкування надісланих Сенатом розписів. Згідно з цим документом, в якому В.О. Чертков відредагував розписи, Азовська губернська канцелярія мала надсилати 26 найменувань документації до 14 установ, на відміну від задекларованих 60 найменувань і 26 установ. Далі автор статті звертається до наступних документів, що були частиною документації Азовської губернської канцелярії, які ілюструють зміни в кількості документів, що необхідно надсилати до центральних установ. Автор довів той факт, що рух фон- доутворення документів у центральних державних установах залежав не тільки від загальнодержавних тенденцій, а і від особистих бажань та вподобань очільників південних губерній Російської імперії. Отже, документи Азовської губернської канцелярії, проаналізовані в статті дослідника Південної України, дають можливість встановити рух документів установ південноукраїнських губерній.

Наступний тематичний блок стосується економічного життя Південної України, що висвітлюється за допомогою залучення у дослідження окрім інших документів документації Азовської губернської канцелярії.

Роботи С.М. Білівненка стосуються історії відкупної торгівлі на Півдні України останньої чверті XVIII століття. Статті засновані, в основному, на матеріалах законодавчих актів, документів правителів південноукраїнських губерній, але зустрічаємо посилання і на документацію Азовської губернської канцелярії. Так, в статті "План облаштування соляних промислів на Півдні України після Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року" автор звертається до документації Азовської губернської канцелярії, а саме до клопотань купців до канцелярії, яка розглядала питання про функціонування Бахмутських соляних озер [21]. Стаття С.М. Білівненко "До історії становлення винної відкупної торгівлі на Півдні України останньої третини XVIII століття" подає аналіз процесу отримання винних відкупів купцями південноукраїнських губерній [22]. Особливо питання отримання відкупів стає актуальним після приєднання нових території внаслідок Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року. Це стосується земель новоствореної Азовської губернії, зокрема фортець Керч та Єнікале. Автор звертається для характеристики досліджуваного питання до переписки генерал-губернатора Г.О. Потьомкіна та губернатора В.О. Черткова, який наказував розібратися з питанням винної відкупної торгівлі в губернії. У наступній статті С.М. Білівненко висвітлив питання участі козацтва у відкупній торгівлі [23]. У період, що нас цікавить, після зруйнування Запорозької Січі колишнє козацтво опинилось на території Азовської губернії. Автор, розкриваючи питання діяльності козацьких відкупників, звертався у своїй статті до ордера Г.О. Потьомкіна азовському губернатору В.О. Черткову. Тож, можемо констатувати факт фрагментарності використання документів Азовської губернської канцелярії у роботах С.М. Білівненка, які стосуються відкупної торгівлі Південної України.

Одним з популярних питань, до якого звертались та звертаються зараз дослідники, є історія заселення півдня України у ІІ половині XVIII століття, вивчення якої не обходиться без використання документів Азовської губернської канцелярії.

Знаковою роботою в рамках дослідження історії заселення Південної України є робота В.О. Пірка. Його монографія - це перша спроба висвітлити дане питання. Ця робота стала основою для багатьох подальших досліджень історії заселення південних прикордонних регіонів Російської держави. Автор акцентує увагу саме на території сучасної Донеччини. Монографія висвітлює заселення регіону починаючи з XVI століття. Період, що цікавить нас, а саме час існування Азовської губернії, а відповідно час продукування документації Азовською губернською канцелярією, посідає в дослідженні В.О. Пірка значне місце. Дослідження ґрунтується на представницькій кількості як літературних, так і документальних джерел: опублікованих та неопублікованих.

В.О. Пірко в роботі "Заселення Донеччини у XVI - XVIII ст. (короткий нарис та уривки з джерел)" у четвертому розділі безпосередньо торкається історії Азовської губернії [24]. Цей розділ висвітлює питання змін в залюдненні Донеччини в останній чверті XVIII ст. Автор простежує історію створення Азовської губернії, територіальні зміни, що відбувались протягом 1775 - 1778 років, адміністративний устрій і т.д. Процес роздачі земель, етнічний склад населення та багато інших питань ґрунтується на матеріалах переписів. Автор торкнувся у монографії таких питань, як створення військових поселень, державних слобод, поселень іноземних колоністів та ін. Значну увагу автор приділив переходу кримських християн з