колоною" в боротьбі більшовицького керівництва проти українізації [18, с.6]. Особливо широко цей "ресурс" був представлений у Південно-Західному і Донецько- Криворізькому регіонах. Незважаючи на це, автором зроблено справедливий висновок щодо українізації, котра "розвіяла певною мірою міфологему про Південь України як Новоросійський край і тим самим спричинила до національної самоідентифікації багатьох українських мешканців у межах етнічної території, якої раніше вони не усвідомлювали". Варто погодитись і з твердженням дослідниці, що "українізація чи не вперше змусила росіян, які домінували в регіоні, рахуватися з мовними і культурними запитами корінної нації" [18, с.8].
Серйозними науковими розвідками регіональної специфіки коренізації в Україні є роботи В. Нестеренка [19, с155-164]. У них, із залученням матеріалів місцевих архівів, досліджено національні відносини на Поділлі у 20-30-х рр. ХХ ст., основні напрями, наслідки, недоліки та особливості політики українізації в цьому регіоні, суспільно-політичний портрет українського вчительства Поділля, науково- освітньої інтелігенції Кам'янець-Подільського. Дослідник слушно зазначив, що національна політика більшовиків відзначалася певною диференціацією на регіональному рівні [20, с.3].
Окремі сюжети регіональних особливостей українізації досліджено і на дисертаційному рівні. Лише за останні п'ять років захищено дисертації з різних аспектів українізації Донбасу, Харківщини, Поділля, Півдня України [21, с.19]. І. Богінська в роботі "Педагогічні кадри Донбасу і політика українізації (1920-1930-ті рр.)" ґрунтовно дослідила особливості кадрового забезпечення системи освіти Донеччини в добу коренізації. Дослідниця справедливо вказала на панування класового підходу у доборі педагогічних працівників для Донбасу, а також на досить поширене серед партійних діячів ігнорування національної специфіки УСРР. О. Обидьонова в дисертації "Національні меншини Донбасу в 20-30-ті роки ХХ століття" відзначила такий цікавий факт, як високий рівень урбанізації меншин Донецько-Криворізького регіону. К. Колісник у роботі "Проведення політики українізації на Харківщині в 1923-1932 рр." проаналізував українізацію багатьох аспектів столичного життя України, а також її округи. Л. Місінкевич у дисертації "Національні меншини Поділля в 20-30-х рр. ХХ ст." дослідив національну політику радянської влади щодо меншин Поділля. В. Стремецька в дослідженні "Політика українізації на Півдні України у 20-30-ті роки ХХ ст." вивчила українізацію губернського, окружного, районного та сільського апаратів, профспілкової та партійної організації півдня України, вказавши на її високу результативність.
Таким чином, проведений вище аналіз історіографії дозволяє твердити, що сучасна українська історіографія має серйозні наукові здобутки в опрацюванні політики коренізації (українізації) в УСРР. Разом із тим, наш погляд, перспективними у плані вивчення залишаються питання, що стосуються концептуально-теоретичних засад коренізації (українізації) в УСРР, партійно-директивних основ національної політики більшовиків, етносоціальної структури регіонів УСРР та рівня забезпечення можливостей для етнокультурного розвитку їхнього населення тощо.
Джерела та література
Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. - К., 1991; Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-і роки). - К., 1991; Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х - 30-х років: Соціальний портрет та історична доля. - К., 1992.
Пиріг Р., Шаповал Ю. Микола Скрипник: хроніка загибелі: Документальна розповідь // Політика і час. - 1991. - № 4.; Шаповал Ю. Клинок не дістав серця: Як колишній нарком освіти України (О.Я. Шумський) боронив своє чесне ім'я // Вітчизна. - 1991. - № 10; Кошелівець І. Микола Скрипник // Дніпро. - 1993. - № 10-12.; Мельниченко В. Християн Раковський: невідомі сторінки життя і діяльності. - К., 1992.
Гусєва С., Цобенко М. З досвіду розв'язання національного питання на півдні України (1920-1930 рр.) // Український історичний журнал. - 1991. - № 2; Білий Д. Малиновий клин: Нариси з історії українців Кубані. - К., 1994; Данильченко О. Національні меншості півдня України в 20-х роках: (історично-географічний огляд) // Історико-географічні дослідження на Україні: Зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т історії України; Редкол. Ф.П. Шевченко (відп. ред.) та ін. - К., 1992; Дементьєв М., Тимошенко М. До питання про національну політику в Україні і Криму в 20-ті роки // Укр. іст. зб. - Х., 1992. - Вип. 37.
Даниленко В. Українізація: Здобутки і втрати (20-30-ті роки) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Респ. міжвід. зб. наук. пр. - К.,1992. - Вип. 2.; Даниленко В. До витоків політики "українізації" // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. - К., 1993. - Вип. 1.; Даниленко В. "Українізація" 1920-х рр. і сьогодення / Другий міжнар. конгрес україністів: Докл. і повідомл.: Історія. м. Львів, 22-28 серп. 1993 р. - Ч. ІІ. / Міжнар. асоціація україністів, АН України; Упоряд.: Я. Ісаєвич, Я. Грицак. - Львів, 1994; Даниленко В., Верменич Я. Троянський кінь "українізації" // Віче. - 1997. - № 5.
Верменич Я., Слюсаренко А. Політика коренізації в Україні (20-30-ті роки): досвід і уроки // Теоретичні проблеми вітчизняної історії, історіографії та джерелознавства: [Навч. вид.] / Ю.М. Алексєєв та ін. - К., 1993.; Верменич Я., Нагорна Л. Мовна політика і національна свідомість: уроки минулого і сьогодення // Національна культура в сучасній Україні. - К., 1995; Нагорна Л. Радянська національна політика // Політологічні читання. - 1995. - № 1.
Масненко В. Етнонаціональні наслідки політики українізації 1920-х років // Наукові записки Ін-ту політ. і етнонац. досліджень. - К., 200о. - Вип. 12; Масненко В. Між колоніальною адміністрацією та