Л. М. Маленко

ІЗ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ ФЕДОРА АНДРІЙОВИЧА ЩЕРБИНИ

19 листопада 1902 року начальник Головного управління козацьких військ відправив дивне, на перший погляд, розпорядження наказному отаману Кубанського козацького формування Я.Д.Маламі. Останній мав поклопотатися про написання історії ввіреного йому війська. Подібні розпорядження отримали й інші наказні отамани козацьких військ Російської держави. Рішення про написання повної історії козацьких військ, яка буде базуватися на історичних документах і висвітлювати реальні події без упередженого ставлення, приймалося на рівні головної посадової особи Військового міністерства. Військовий міністр у резолюції на доповіді Головного управління козацьких військ написав: "Необхідно поспішити складанням детальних історичних праць до кожного з козацьких військ за визначеною програмою, про його минуле, далі скласти, згідно з загальною програмою опис про

сьогодення козацьких військ, тоді легше буде без помилок і сумнівів вирішувати всі питання, що визначають майбутнє кожного з козацьких військ окремо й усіх разом узятих" [1, арк.103зв.].

Я.Д.Маламі та військовому правлінню залишалося тільки віднайти автора майбутньої праці. Кандидатура Ф. А. Щербини постала не одразу. Кубанське військове правління спочатку вирішило запропонувати виконати своєрідне держзамовлення одному з провідних козакознавців того часу, автору багатьох робіт із козацької проблематики, професору Московського університету Д.І.Яворницькому. Вибір обґрунтовувався тим, що відмінне знання історії, культури, побуту Запорозького козацтва дослідником стане доброю основою для відтворення історії Кубанського козацького війська. Д.І.Яворницький у цей час доволі часто бував на Кубані в зв'язку зі створенням комітету з викупу в німців-колоністів о. Хортиці. Це, безумовно, сприяло б проведенню евристичної роботи вченим у Кубанському військовому та регіональних архівах. Дмитро Іванович навіть дав попередню згоду наказному отаманові Я.Д.Маламі. Однак вже 30 грудня 1902 року, завантажений виконанням термінових проектів, Д.І. Яворницький листом відмовляється від пропозиції Кубанського військового правління.

Почався пошук нового кандидата на написання історії одного з найбільших, уславлених козацьких військ Російської держави. Вибір зупинився на місцевому дослідникові, кубанському козакові за походженням Ф.А.Щербині. Він уже мав певний доробок у цьому плані. В 1884 році Ф.А.Щербиною була опублікована праця "История самоуправления у кубанских казаков". Він брав участь у формуванні збірника "Кубанское казачье войско (1696-1888)" і написав до нього нарис "История Кубанского казачьего войска" (1888 рік). У 1891 році було надруковане дослідження вченого "Земельная община кубанских казаков". Окрім цього, обіймаючи посаду керівника статистичного бюро Воронезького губернського земства (1884-1901 роки), Ф.А.Щербина уклав і відредагував 66 томів статистики, написав історію Воронезького, Золотоніського та Полтавського земств, дослідив економіку Владикавказької залізниці. Саме йому 10 січня 1903 року начальник штабу Кубанського козацького війська Г. Богданович і сповістив про відповідальне доручення військового правління. Поки Ф.А. Щербина розмірковував над пропозицією козацького уряду в різних колах Кубані розгорнулися дискусії з приводу того, чи зможе дослідник, проживаючи і працюючи у Воронежі, написати повноцінну історію Кубанського війська, і чи вдасться Ф. Щербині в повній мірі відтворити всі сторони життєдіяльності козацтва, особливо питання культурної спадщини та побуту. Дискусії швидко вийшли за місцеві рамки і почали обговорюватися на сторінках столичного "Весника казачьих войск" [2, с.237-238; 3, с.230]. Постало питання і про співавторство Ф.А. Щербини та Є.Д.Феліцина у справі написання історії козацького формування. Не виключалася можливість активної участі в проекті П.П.Короленка та 1.1. Дмитренка.

Проте, час розставив усе на свої місця: питання про співавторство Є.Феліцина в майбутній роботі відпало зі смертю дослідника у грудні 1903 року, а самого Ф.А.Щербину, як політично неблагонадійного, було заслано на Кубань у родове помістя "Джанхот" під гласний поліційний нагляд. Із поверненням на батьківщину вчений одразу погоджується взятися за написання історії Кубанського війська.

До виконання державного замовлення Ф.А.Щербина поставився досить відповідально. Усвідомлюючи, які завдання поставлені перед автором, він заявив, що не допустить конкурсу на співавторство, а буде працювати сам із 4-ма помічниками та 4-ма підручними, які допоможуть йому в зборі та систематизації архівного матеріалу. Далі написав доповідну записку на ім'я начальника Кубанської області та наказного отамана Кубанського війська. В ній Ф.А. Щербина виклав своє бачення організації роботи з написання історії іррегулярного формування; визначив термін, упродовж якого має бути виконане держзамовлення; склав попередній кошторис витрат, необхідних на проведення евристичної роботи, написання та видання історії Кубанського козацтва. До доповідної записки була додана програма по написанню праці.

Ф.А.Щербина був переконаний, що його попередники вже вилучили з архівів основну масу документів з воєнної, соціально-економічної історії козацького формування, тому й визначив термін написання праці два роки. Однак, через декілька місяців напруженої евристичної роботи стало очевидним, що "матеріали попередніми істориками бралися з відомої точки зору і під впливом певних тенденцій". Уведені в науковий обіг архівні документи не давали можливості всебічно дослідити жодну зі сторін життєдіяльності козацтва на Кубані. Попереду були роки напруженої праці по виявленню досі невідомих архівних документів, накопиченню матеріалів для відтворення повноцінної історії війська і краю, з яким тепер було пов'язане майбутнє козацького населення; систематизації, класифікації та опису зібраної документації. Матеріали, необхідні для відтворення історії козацького формування, прийшлося розшукувати не тільки у регіональних архівах, а й в архівосховищах центральних органів управління. Безперечно, одній людині було не під силу за короткий термін зібрати такий потужний пласт документів для ґрунтовного