Вибір військовим правлінням автора для відтворення історії козацького формування цілком виправдався. Видана двохтомна монографія Ф.А.Щербини з моменту її виходу в світ була поставлена сучасниками в ряд таких значущих видань, які з' являються в десятки років раз; а зміст її визнавався особливо цінним [10, с.177]. Праця Ф.А.Щербини одразу привернула увагу широкого загалу і була оцінена як вагомий внесок у воєнно-історичну науку. Разом з тим, книга, будучи офіційним замовленням, пронизана духом демократизму, палкої любові до рідного краю, людей.

Водночас слід зазначити, що залучення до роботи з документами людей, які не мали належної підготовки, освіти, навичок, а також поспішність автора під час написання "Історії..." далися взнаки. У монографії зустрічаються поверхневі судження, історичні анахронізми, іноді помилкова інтерпретація джерел. Водночас історія Кубанського козацтва у викладенні Ф.А.Щербини і нині не втратила свого енциклопедичного характеру та залишається настільною книгою істориків-козакознавців, усіх, хто цікавиться історією козаччини.

Виданій двохтомній монографії передувала копітка робота. І не тільки автора, а й цілого колективу добровільних помічників, що розбирали, систематизували архівні матеріали, писали анотації документів, тощо. Сам Ф.А. Щербина, погоджуючись на написання історії Кубанського козацького війська, навіть не підозрював, яку купу паперів доведеться переглянути щонайменше в 14 архівосховищах країни, щоб відтворити всі сторони життєдіяльності козацтва на Кубані. Згодом дослідник напише, що спочатку планував видати історію Кубанського козацького війська у двох томах (близько 30 друкованих аркушів кожний). Такі припущення Ф.А. Щербиною робилися на основі даних про архівні матеріали, вже надрукованих джерел та вказівок знатока архівів Е.Д.Феліцина. Але насправді матеріалів виявилося значно більше, ніж можна було собі уявити. Як наслідок - постала необхідність написати не 60 друкованих аркушів, а щонайменше 120 і видавати "Історію..." в 4-х томах [11, арк.9].

Третій том "Історії..." Ф.А.Щербина планував присвятити розвитку внутрішнього життя козацтва, матеріальній та духовній культурі козацького населення краю. Судячи з програми по написанню історії Кубанського іррегулярного формування, бачимо що дослідник прагнув якомога повніше описати саме етнокультурні та культурно-побутові особливості козацтва. Ф.А.Щербина планував охопити широке коло питань, починаючи від умов життя козацького населення на Кубані і особливостей виховання дітей до світоглядних уявлень Запорозького, Чорноморського і, нарешті, Кубанського козацтва [11, арк.21-22; 3, с.249-250]. В реалізації цього плану досліднику мали допомогти мемуари, епістолярні джерела, зібрані та записані ним і його помічниками зразки усної народної творчості.

Прагненням дослідника видати третій і четвертий томи "Истории Кубанского казачьего войска" не судилося здійснитися. Однак є підстави говорити, що події Першої світової та Громадянської воєн, у роки яких Ф.А.Щербина брав активну участь у суспільно-політичному житті, не завадили вченому продовжувати роботу над третім та четвертим томами "Історії..." . У червні 1919 року Кубанський крайовий уряд надав досліднику кредит у розмірі 33 тис. крб. на доопрацювання матеріалів третього і четвертого томів та на їх видання [12, с.19].

Падіння Кубанської республіки спричинило від'їзд Ф.А.Щербини закордон. Від'їжджаючи у складі кубанської делегації до Сербії, дослідник забрав із собою частину матеріалів та регалій Кубанського козацького війська. Значна частина архівних документів, нотаток, виписок була схована в його садибі в Джанхоті. В 1928 році Ф.А. Щербина написав засновнику Кубанського архіву в Празі П.Л. Макаренку, що, мабуть, "мій готовий третій том та матеріал до четвертого тому пішов на цигарки товаришам". Однак, надія на збереження схованих паперів залишалася, бо далі він просить П.Л. Макаренка написати колишньому членові Кубанської Ради Савці Крикуну, який в середині 20-х років повернувся з еміграції до Росії, щоб той віднайшов схований у Джанхоті у потаємному місці архів і переправив його до Праги [13, с.166]. Нажаль, подальша доля архіву Ф.А.Щербини, як і доля С.Крикуна, не відома.

У Державному архіві Краснодарського краю є окремий фонд документів до історії Кубані та козацького війська, зібраних Федором Андрійовичем Щербиною (ф. № 764). Його віднесено до категорії "особливо цінних". Формування 764-го фонду тривало протягом 1925-1973 років. У 1925 році документальні матеріали, які збиралися дослідником для написання історії Кубанського козацького війська, спочатку поступили на державне зберігання в архів Ростовського обласного архівного управління. В жовтні 1953 року згідно з розпорядженням Головного архівного управління МВС СРСР вони були передані до Державного архіву Краснодарського краю і включені там до дореволюційного 764-го фонду. На момент передачі нараховувалося 56 справ, які охоплювали період з 1775 по 1914 роки. У квітні 1958 році в Державне управління "Крайдержархів" додатково поступило ще 7 справ за період з 1833 по 1895 роки. У серпні 1973 року із Праги до Росії були привезені деякі документи, що залишилися після смерті Ф.А.Щербини. Ці матеріали зберіг, а потім і передав на батьківщину через старшого інспектора архівного відділу крайвиконкому, командированого в Чехословацьку Республіку, Г.Т.Чучмая опікун покійного сина вченого М.Х.Башмак [14, с.106].

У жовтні цього ж року документи Ф. Щербини були передані на зберігання до Державного управління "Крайдержархів". Після науково-технічного опрацювання документів, які поступили до