Останній час позначений величезним зростанням суспільного інтересу до "малої історії", уособленням якого виступає розгалужена система історичної регіоналістики - один з пріоритетних напрямків розвитку сучасної української науки. Вивченням історії одного з найбільших мегаполісів Радянського Союзу, що опинився під владою вермахту, - Харкова займається А. Скоробогатов. Автор здійснив порівняльний аналіз окупаційних режимів у різних зонах цивільного та військового управління, як, наприклад, у Києві та Харкові. І хоча розвідки дослідника мало стосуються рейхскомісаріату "Україна", його праці мають значення для нашої проблематики у контексті вивчення механізму реалізації окупаційної політики на території України. У своїх статтях автор висвітлює побутові проблеми окупованого міста, зокрема, торгівлю та громадське харчування , економіку Харкова доби окупації , продовольчу політику та ін. До доробку автора належить узагальнююча монографія, яка є комплексним дослідженням з історії окупованого Харкова.

Німецько-фашистський режим на території Київської та Полтавської області став темою дисертаційного дослідження В. Удовика [5] . Автор розглядає соціально-економічне становище населення України, структуру та діяльність окупаційної влади, ситуацію, що склалася у культурній сфері у 1941-1944 pp. на матеріалах архівів Київської та Полтавської областей. Висвітлення на регіональному рівні окремих питань, що розглядаються автором, знайшло відображення у дослідженнях В. Ревегука [46], М. Слободанюка [47], О. Завальнюк [48]. Характерною рисою представлених робіт є відхід від традиційних для радянської історіографії тем. Увага приділяється не тільки військовим діям, особливостям руху Опору у регіонах, що вивчаються, а також й питанням освіти та культури на окупованих територіях.

Серед узагальнюючих праць з проблеми окупації України особливе місце посідає заключний том серії "Книга пам'яті України" - "Безсмертя" [49]. Незважаючи на різні концептуальні орієнтири авторів, які брали участь у її написанні, книга містить чимало цікавих матеріалів щодо становища українського суспільства у роки Другої світової війни, роль громадських об'єднань у всенародній боротьбі проти окупантів, узагальнюючі дані про масштаби участі громадян у радянських збройних силах, внесок нашого народу в перемогу над ворогом, матеріальні та людські втрати населення.

Першою спробою синтетичного узагальнення спеціальних досліджень стосовно радянсько- німецької війни є четвертий том "Політичної історії України. XX століття" [50] , що вийшов під керівництвом В. Кучера. У підготовці даного видання брали участь кращі науковці України. Авторський колектив - В. Кучер, В. Коваль та ін. зуміли охопити значне коло питань військово-політичної історії України. Дослідники прагнуть переосмислити роль і місце України у Другій світовій війні, ними здійснена систематизація досліджень попередників, а період окупації розглядається докладніше, ніж в інших синтетичних працях, присвячених цьому періоду. У розділах, написаних В. Кучером, мова йде про характер окупаційного режиму, соціокультурне та релігійне життя, Рух Опору, національно- визвольний рухОУН-УПА.

Отже, сучасна українська історіографія зробила значний внесок у вивчення окупаційного періоду на території України. Після розпаду Радянського Союзу предметом досліджень українських науковців стали питання, пов'язані з матеріально-побутовими умовами періоду окупації, з релігійною політикою окупантів, достатньо вивченим на даний момент є театральне життя на окупованій території. Поза увагою дослідників не залишилися такі проблеми як вивезення культурних цінностей, стан освітньої сфери доби окупації та ін. Але аналіз взаємозв'язків та взаємовпливів складових елементів соціокультурної сфери на території рейхскомісаріату "Україна" не став об'єктом спеціального дослідження істориків.

Джерела та література

Лисенко О.Є. Церковне життя в Україні. 1943-1946. - К, 1998.

Король В.Ю. Історіографія історії України періоду Другої світової війни // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія. Історія. - 2002. - Вип. 63-64.

Кучер В.І. ОУН-УПА в боротьбі за незалежну Україну. - К, 1997.

Коваль М.В. Україна у другій світовій і Великій Вітчизняній війнах 1939-1945 pp.: Спроба сучасного концептуального бачення. - К, 1994.

Коваль М.В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. - К, 1995.

Коваль М.В. Друга світова війна (1939-1945 pp.). Історіософські нотатки. - К, 1999.

Коваль М.В.Доля української культури за "нового порядку": 1941-1944 pp. // Український історичний журнал. -1993. -№ 9.

Коваль М.В. "Просвіта" в умовах "нового порядку" (1941-1944) // Український історичний журнал. - 1995. -№ 2.

Коваль М.В. Пограбування та знищення фашистськими загарбниками музейних, архівних та бібліотечних цінностей України (1941-1944 pp.) // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. - Вип. 6. - К, 1996.

10. Волошин Ю. Українська поавославна иеэква в dokh нацистської окупації. - Полтава. 1997.

Гордієнко В.В. Німецько-фашистський окупаційний режим і православні конфесії в Україні // Український історичний журнал. - 1998. -№ 3.

Грідіна І.М. Православна церква в Україні під час Другої світової війни: людський вимір: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний університет. - Донецьк, 2001.

Гордієнко В.В. Православні конфесії в Україні періоду Другої світової війни (вересень 1939 - вересень 1945 pp.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський університет ім. Тараса Шевченка. - К, 1999.

Столокос Н.Г. Конфесійна політика окупаційної адміністрації рейхскомісаріату "Україна" в 1941- 1942 pp. // Український історичний журнал. - 2004. - № 3.

Король В.Ю. До питання про військові втрати України у роки Другої Світової війни // Сторінки воєнної історії. Зб. наукових статей. - К, 2002. - Вип. 6.

Король В.Ю. Трагедія військовополонених на окупованій території