Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





М

М. Д. Некоз, С. К. Бостан

ІСТОРІОГРАФІЯ ПЕРШОЇ ХВИЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ В КАНАДІ

Розробка питань історії української еміграції до Канади має як наукове, так і практичне значення. По-перше, це допоможе у створенні об'єктивної історії України, по-друге, сприятиме зміцненню відносин між Україною та Канадою, а також дасть змогу з'ясувати феномен четвертої хвилі еміграції .

В історії української еміграції до Канади чітко виділяються чотири хвилі: перша - з кінця ХІХ ст. до Першої світової війни; друга - між двома світовими війнами; третя - після Другої світової війни і четверта після здобуття Україною незалежності.

Література з даної проблеми ще не була предметом не була піддана історіографічному аналізу, хоча деякі узагальнення мали місце. Мова йде про історіографічні огляди, які є у працях А.М.Шлєпакова "Українська трудова еміграція в США і Канаді" [1] та М.Г.Марунчака "Історія українців Канади" [2]. Особливо треба виділити роботу П.Кравчука "Вони обрали Канаду", в якій дається бібліографічний аналіз, огляд журнальних та газетних статей, які були надруковані на сторінках періодики України з 1870-х р. до початку Першої світової війни [3].

Вивчення літератури дає можливість виділити чотири періоди в історіографії даної теми. Перший період (кінець ХІХ ст. - 1917 р.). Праці того часу відрізняються тим, що їх автори були сучасниками тих подій, які відбувалися, в першу чергу це стосується О. Олеськіва. Ґрунтовно вивчивши умови різних регіонів земної кулі і можливість заселення їх українськими емігрантами, він прийшов до висновку про те, що найбільш придатними для них є вільні землі Канади. Свою першу брошуру він так і назвав - "Про вільні землі" [4]. Увагу істориків привертає ряд моментів, на які О.Олеськів звернув увагу одним з перших. Мова йде про причини української еміграції в кінці ХІХ ст. В роботі міститься характеристика різних регіонів, куди направлялись українські емігранти. На основі статистичних даних, аналізу кліматичних, соціально-економічних, політичних умов, умов праці й побуту, заробітків, стану ґрунту, автор приходить до висновку, що Бразилія непридатна для українських емігрантів. Зупиняючись на характеристиці перерахованих вище умов в Аргентині, Австралії, США, Південного Сибіру та на Кавказі, О. Олеськів відзначає, що таки оптимальний варіант для українських переселенців - це Канада. В роботі міститься ряд практичних рекомендацій про те, як і коли їхати, якою повинна бути сума первісного капіталу. Як свідчать факти, заклик О.Олеськіва до того, щоб колоністи вирушали за океан, навесні 1896 р. не залишився поза увагою. Чисельність прибулих українських емігрантів до Канади в той рік перевищила їх кількість за усі попередні роки.

Наслідком поїздок О.Олеськіва до Канади було також написання їм ще однієї роботи - "О еміграції" [5]. У ній він привів десятки імен українських емігрантів, які проживали у Вінніпезі, у провінціях Альберта і Саскачеван, та в інших містах. Цінність цієї роботи полягає в наявності певного конкретного історичного матеріалу, присвяченого життю перших поселенців у Канаді.

Однією з перших спроб написання історії українських переселенців в Канаді була брошура "Західна Канада. Короткі пояснення про її багатство і землі для поселенців" [6]. В роботі міститься фактичний матеріал про життя та побут українських емігрантів. Важко не погодитися з М.Г.Марунчаком, який зазначав, що основна частина матеріалу присвячена українським поселенцям, а робота названа не зовсім вірно: "Західна Канада". Прагнення Міністерства внутрішніх справ Канади за допомогою цієї публікації вести пропаганду серед майбутніх емігрантів надало їй історико- пропагандистського характеру. Однак, така композиція не заважає оцінити цю брошуру, як першу спробу написання українсько-канадської історії за океаном. Згодом деякі її розділи були перевидані газетою "Канадійський фармер", яка ще в лютому 1906 р. звернулася до читачів із закликом прислати різні документи та матеріали для написання "Історії українського побуту в Канаді". Поява цієї праці в 1907 р. свідчила про те, що цей заклик не залишився поза увагою.

В 1909 р. в Києві була видана робота В. Корольова "Українці в Америці" [7]. Вона присвячена українській еміграції на обох американських континентах, але значне місце відведено США і Канаді. Автор торкається причин масового виїзду українців за океан. Він розширює та поглиблює уявлення про визначені раніше О. Олеськівим причини еміграції. Заслуговує на увагу спроба В. Корольова підрахувати кількість українських емігрантів на Північноамериканському континенті. На його думку, в 1907 р. на Північноамериканському континенті знаходилося близько 700 тис. чол. [7, с.7]. В розділі, присвяченому Канаді, що базується, на даних "Канадійського фармера", в 1907 р. з західноукраїнських земель до Канади прибуло близько 120 тис. чол. [7, с.60]. З російської території близько 10 тис. чоловік. На думку В.Корольова, в Канаді всього нараховувалося близько 130 тис. українських емігрантів. Автор акцентує увагу на особливостях життя українців в Канаді у порівняні з США. Вони, як і в сільській місцевості жили, своїми колоніями, мали свої церкви, читальні, товариства, салони тощо.

Дуже цікаві дані, приводить автор про наявність у Вінніпезі українських шкіл, театральних гуртків, гарних читалень і навіть друкарень. В одній з них друкувалася газета "Канадійський фармер", яка мала у 1908 р. р. 4100 передплатників. Відносно політичного життя країни, автор відзначає, що найбільш освічені емігранти, як правило, з мешканців міст, приймали в


Сторінки: 1 2 3 4 5 6