Після ХХ з'їзду КПРС з'явилася можливість описувати різні проблеми української еміграції, хоча класовий підхід до вивчення явищ, фактів і подій та їх оцінки зберігався. Однією з перших публікацій в новому історіографічному періоді була стаття П.Кравчука "50-ліття українського народного друку в Канаді". Він розкриває історію становлення української преси в Канаді [14]. Особливу увагу приділяє першим газетам, які видавалися на пожертвування українських емігрантів. Перший номер "Червоного прапора" вийшов 15 листопада 1907 р. В травні 1909 р. наступного року почала виходити газета "Робочий народ" також соціалістичного напрямку. Слід погодитися з автором, що соціалістичні ідеї деякою мірою оволодівали масами українських емігрантів в Канаді, однак їх соціалізм відрізнявся від більшовицького. Соціалізм, проповідуваний українськими соціал-демократами в Канаді, був близький до західноєвропейського реформаторського соціалізму. Про це свідчать матеріали, опубліковані в двох вищеназваних газетах. Стаття П.Кравчука цінна тим, що в ній достатньо широко використані саме газети.

З початком видання "Українського історичного журналу" (1957 р.), на його сторінках стали публікуватися статті з історії дожовтневої української еміграції. Так була надрукована стаття-рецензія А.Кольчука, присвячена виходу десятитомного видання "Канадської енциклопедії". Вона вміщує короткий аналіз деяких статей, присвячених українцям, які жили в Канаді [15]. На його думку "автори обох видань енциклопедії - торонтського 1936 р. і оттавського 1957-1958 рр. продовжують давню "традицію" канадської буржуазної історіографії, яка замовчує або лише побіжно згадує українців, всіляко применшуючи їх значення в історії країни " [15, с.38]. В першому виданні українцям відводиться роль "чорної робочої сили", якій були притаманні характерні риси слов'янської раси. А.Кольчук з обуренням відмічає, що автори енциклопедичних видань стали на шлях суб'єктивістських, антинаукових тверджень і показали себе як расисти і шовіністи. За словами автора, це наклеп буржуазної (низькопробної) пропаганди.

Торкаючись видання 1957-1958 рр., А.Кольчук піддає гострій критиці Рудницького - автора статті про українців канадського походження, який замовчує дискримінацію українців, їх жорстоку експлуатацію, діяльність демократичних і соціалістичних українських організацій. Аналізуючи список джерел і літератури, яку пропонує Рудницький, А.Кольчук приходить до висновку, що в ньому знайшлося місце лише для праць своїх однодумців, відомих своєю реакційністю. Там немає праць

П.Кравчука, В.Лисенка, які, на думку А.Кольчука, об'єктивно висвітлюють життя і діяльність українських емігрантів в Канаді [15, с.139].

В другій половині 50 -х років інтенсивно працює над тематикою еміграції А.М.Шлєпаков. В 1960 р. виходить його книга А.М.Шлєпаков "Українська трудова еміграція в США і Канаді" [1]. А М.Шлєпаков здійснив історіографічний огляд як радянської, так і зарубіжної літератури. Критиці підлягали деякі зарубіжні видання, в тому числі "Канадська енциклопедія", які А.М.Шлєпаков відніс до буржуазно - націоналістичних фальсифікацій. "Цим буржуазно - націоналістичним фальсифікаціям, - пише А. М.Шлєпаков, - протистоїть численна кількість написаної з марксистських позицій література, видана в США та Канаді" [1, с.11]. Стосовно Канади, автор має на увазі брошури, статті, книги діячів прогресивного руху - І.Віра, С.Мацієвича, П.Кравчука та інших.

Наявна переоцінка літератури, що обумовлена методологічними підходами, які домінували тоді в радянській історичній науці, яка відповідає встановленим ідеологічним канонам. А.М.Шлєпаков особливу увагу приділяє соціально - економічному становищу українських емігрантів та їх участі в робітничому та соціалістичному русі. В той же час треба відзначити значну джерельну базу монографії особливо архівні матеріали. На їх основі А.М.Шлєпаков досліджував джерела, причини виникнення української еміграції, її напрямки, а також внесок українських переселенців в розвиток економіки країни перебування. Цей розділ найменше заідеалогізований.

В 1963 р. у Львові видається книга П.Кравчука "На канадській землі" [16].

Незважаючи на те, що П.Кравчук знаходився на Заході, він добре володів марксистською методологією дослідження, за що шанувався в Радянському Союзі. Стосовно самої праці, то найцінніше в ній, як вже відзначалося раніше, це багатющий історичний матеріал, який базується на канадській джерельній базі, перш за все українських емігрантських газетах. Незважаючи на однобокість оцінок, що з' явилися на початку 60-х років, монографії з історії української еміграції значно сприяли розширенню історичних знань з досліджуваної проблеми.

Заслуговує на увагу стаття А.М.Шлєпакова "Біля джерел української трудової еміграції в Канаді" [17]. Це досить фундаментальна та майже вільна від ідеологічних штампів праця. Автором здійснена спроба визначити чисельність українських емігрантів в Канаді. Спираючись на підрахунки канадського дослідника К.Янга, А.М.Шлєпаков нараховує 170 тис. українських емігрантів першої хвилі, які прибули до Канади. За іншими даними, напередодні Першої світової війни їх нараховувалося в країні понад 200 тис. чол. Але А.М.Шлєпаков вважав і цю цифру заниженною [17, с.53,54]. Автор звертає увагу на те, що частина українських емігрантів (близько 15%) була зайнята в залізничному будівництві, у вугільній промисловості, де умови були тяжкими. Твердження автора про те, що перші переселенці на кожнім кроці стикалися з дискримінацією, на наш погляд, дещо перебільшено.

Відрізняється новизною та чистина статті А.М.Шлєпакова, в якій розкрито фактори, що вплинули на формування політичної свідомості українських емігрантів. Це - канадські політичні партії, церква та емігрантські соціалістичні організації. Відзначено, що між двома основними політичними партіями - ліберальною та консервативною - йшла боротьба за вплив на