В 1966 р. дана публікація є однією з найґрунтовніших наукових досліджень другого історіографічного етапу.

В цьому 1966 р. з'являється стаття П.Кравчука "І.Франко та українська трудова еміграція в Канаді" [18]. В ній, через призму ставлення І.Франка до трудової еміграції в Канаді, досліджено проблему як і раніше не були висвітлені в історичній чи суспільно - політичній літературі. Досить цікаві відомості автора про те, що І.Франко був одним з тих, хто направив потік української еміграції з Бразилії до Канади. Він досяг цього як через свою творчість, так і через опосередковані практичні дії проти вербувальників. П.Кравчук акцентує увагу на внесок друзів І. Франка: Осипа Олеськіва та Кирила Геника в підготовку українських селян до виїзду в Канаду. На відміну від А.Шлєпакова П.Кравчук дає більш об' єктивну оцінку діяльності О. Олеськіва у виявленні умов життя в Канаді, та написаним ним на допомогу майбутнім емігрантам брошурами. Стосовно відношення І Франка до К.Геника, який в 1896 р. сам емігрував до Канади, П. Кравчук пише: "Роль Кирила Геника в зароджені культурно - освітнього та громадського руху серед українців або цілком ігнорується, або применшується, чи зображається у фальшивому світі українськими націоналістами" [18, с.72]. Стаття П.Кравчука виділяється з загальної маси публікацій з історії української еміграції в Канаді, перш за все, своїм нетрадиційним підходом - розглядом культурно - просвітницької та суспільно - політичної діяльності перших емігрантів через призму ставлення І.Франка до еміграції .

Цій же проблемі присвячена брошура П.Кравчука "Іван Франко серед канадських українців", яка написана в науково - популярній формі, з описом цікавих спогадів, використанням періодики та інших джерел [19].

З другої половини 60-х років в дослідженні даної проблеми спостерігається різкий спад, пов' язаний з посиленням ідеологічного диктату в усіх сферах наукового життя. Теми, присвячені якимось національним проблемам, які не мають прямого відношення до партії, виявилися неперспективними. Не можна сказати, що вивчення історії дожовтневої української еміграції зовсім зупинилося. Вона знаходила фрагментарне відображення в загальних роботах про еміграцію, в довідникових виданнях, в матеріалах деяких конференцій, але темп і глибина дослідження були значно слабшими.

Один з факторів, який сприяв послабленню досліджень з даної проблеми - негативно змінене відношення до емігрантів та еміграції. Його дуже чітко відобразив А.Михайленко. "І першу, і другу , і третю хвилю ми довго не хотіли розуміти, - писав він, - всім давали ймення відщепенці, українські націоналісти" [2, с.74]. В цю схему "зарубіжні українці" не вписувались, їх простіше було затаврувати та відторгнути, ніж погодитись з ними, навіть, у малому. Сказане цілком і повністю стосується П.Кравчуку, який на початку 80-х років видав збірку статей, нарисів, памфлетів "Українці в Канаді". Деякі з цих статей, наприклад, "Українці в Канаді" висвітлюють події першої хвилі еміграції [21].

Зі зміною суспільно-політичної ситуації в СРСР з середини 80-х років з'являються нові можливості для вивчення еміграційної проблематики. Радянські дослідники знову звертаються до дожовтневої еміграції. Послаблення ідеологічної цензури, відкритий доступ до раніше закритих джерел створювало сприятливі умови для подальшого вивчення проблеми української еміграції [21]. В 1987 р. журнал "Всесвіт" починає публікацію так званих "Листів із Торонто" П.Кравчука. серед них стаття "Українська заробітчанська еміграція в Канаді", присвячена життю перших українських переселенців на канадській землі [22, с.120-123]. В ній наводяться вже відомі пояснення причин еміграції, дається характеристика умов праці й побуту перших емігрантів, інші питання, висвітлені в його попередніх публікаціях.

Друкується стаття І.Лепши "Еміграція: причини і наслідки" [23, с.33,37]. В ній висвітлені причини еміграції, умови праці й побуту українських переселенців, їх чисельність, культурно-просвітницька діяльність. Свою статтю автор присвятив 100-річному ювілею української еміграції в Канаду. Чим ближче до ювілею, публікації з історії української еміграції починають з'являтися все більше й більше на сторінках журналів, які раніше такі проблеми не висвітлювали.

Наприклад, в журналі "Трибуна" була надрукована історико - філософська стаття В.Ігнатова і В.Школьняка про мотиви української еміграції. Автори після глибокого аналізу причин, джерел та умов еміграції прийшли до висновків, які раніше не зустрічалися в істориків, що основний економічний мотив еміграції - це відмова від праці. Стаття цікава ще тим, що написана вона на матеріалі, який стосується української еміграції в США і Канаді [24].

В 1990 р. побачив світ збірник статей "Українські канадці в історичних зв'язках з землею своїх батьків". Він був підготовлений українсько - канадським авторським колективом (В.Євтух, Л.Лещенко, С.Лазебник, О.Ковальчук , П.Кравчук, М.Гринчишин, М.Юркас та ін.) під керівництвом академіка А.Шлєпакова [25]. Перші чотири розділи присвячені першій хвилі української еміграції в Канаді. В них розкрито причини еміграції, показано їх джерела та напрямки, умови життя й праці українських емігрантів, їх статус, особливості розселення. Особливе місце займає суспільно - політичне життя першопоселенців, розкрито шляхи спілкування з рідним краєм, показано прогресивний рух в українському середовищі. Наукова цінність даного збірника велика. Вже відомий матеріал доповнено за рахунок преси, мемуарів та архівних джерел.

Таким чином, проаналізовані праці висвітлюють лише окремі аспекти життя та діяльності перших українських поселенців на канадській землі. Багатьом радянським та канадським публікаціям притаманні