Н. Мерфі

УКРАЇНОЗНАВЧІ НАУКОВІ УСТАНОВИ В США (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.)

Тема життя української діаспори стала актуальною в українській історичній літературі. Нею досить плідно займалися як науковці України [1], так і вчені діаспори [2; 3; 4], які дослідили історію української громади в США, Канаді та інших країнах. Спираючись на їхні праці, користуючись новітніми джерелами, автор ставить собі за мету охарактеризувати діяльність українських наукових установ у США в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст.

Вагомий внесок у суспільно-політичне, культурне і релігійне життя зробила українська громада в США. Емігрантами, які прибули до цієї країни, було створено мережу різноманітних установ, товариств і об'єднань, зокрема наукових. У Нью-Йорку сьогодні розташовано і діє три головні центри науки української діаспори: Наукове товариство ім. Т.Шевченка, Українська вільна академія наук та Український інститут Америки. Також слід згадати й інші українські інституції, які нарівні з вищезгаданими займаються науковою працею та збереженням культурного спадку в цьому місті, де проживає понад 3020 українців [5.-С.70]. До цих установ слід віднести Академію Св. Георгія (St. George Academy), Український освітній союз (Рідна школа) (Ukrainian Educational Council - Ridna Shkola), Український вільний університет (Ukrainian Free University Foundation Inc). Різноманітні наукові організації в Сполучених Штатах стали продовжувачами справи "багатьох інститутів, що припинили своє існування в Європі" [4.-С.1004].

2000 рік ще подарував декільком авторитетним осередкам зарубіжної україністики ювілеї. 5 листопада 2000 р. у приміщенні Українського інституту Америки відсвяткувала свій 50-річний ювілей Українська вільна академія наук (УВАН) [6].

Історія УВАН тісно пов'язана з Україною, бо саме там починається її історія. Вона була започаткована 14 листопада 1918 р. у Києві. Олександр Архімович, один із фундаторів еміграційної академії, вважав, що Українська академія наук нормально працювала як наукова установа тільки перших десять років свого існування. "Наприкінці 20-х і на початку 30-х років, - писав він, - багато академіків і вчених було заарештовано, а українську академію переорганізовано, перетворено фактично на філію Академії Наук СРСР" [2.-С.9].

З цих причин багато науковців, членів Української Академії Наук емігрували до країн Європи. 16 листопада 1945 р. в німецькому місті Аугсбург зібралися 12 представників різних галузей наук, які прийняли рішення відновити традицію Української академії наук, створеної за часів Української держави (14 листопада 1918 р.). 17 листопада 1949 р. ініціативна група вчених ухвалила перенести діяльність УВАН у США.

Датою її заснування вважається 15 квітня 1950 р., коли відбулися організаційні збори дійсних членів, членів-кореспондентів і наукових співробітників УВАН в Нью-Йорку, де було обрано першу управу УВАН у США на чолі з покійним нині професором Михайлом Вєтуховим. Крім того, було започатковано фонд УВАН, мета якого полягала в наданні матеріальної підтримки академії. Статут Української вільної академії наук у США був затверджений 15 грудня 1950 р.

УВАН за статутом поділяється на такі відділи: історично-філологічно-філософічний, правничо- економічний, медичних і природничих наук, фізико-хімічно-математичний і технічних наук. Ці відділи поділяються в свою чергу на 20 секцій і комісій. Крім того, УВАН має спеціальні осередки - Музей-архів ім. Дмитра Антоновича, Інститут шевченкознавства, Мистецька кураторія, Кабінет археології та антропології ім. Чикаленка, лабораторію протозоології у Філадельфії. Групи УВАН розташовані у містах Денвер, Вашингтон, Детройт та Філадельфія.

Діяльність УВАН зосереджена, головним чином, на проведенні засідань і наукових конференцій, однак серйозно організована й дослідницька робота в різних галузях науки.

УВАН з 1951 р. почав видавати англійською мовою науковий журнал "Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.A.". За півстоліття вийшло 20 томів журналу. Завданням цього друкованого органу УВАН є публікування наукових, дослідницьких праць українських науковців сьогодення та минулого й ознайомлення з ними англомовного читача. Цей журнал надав можливість познайомитись із творчістю Наталії Полонської-Василенко, Дмитра Дорошенка, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова та багатьох інших науковців України.

Журнал містить на своїх сторінках публікації, присвячені історії та археології, літературознавству й мовознавству, етнографії та фольклору, праву і політичним наукам, біології, філософії, релігії. Сорок чотири країни світу на різних континентах мали можливість ознайомитись з "Анналами". Видавнича діяльність - один із пріоритетних напрямків діяльності УВАН. За п'ятдесят років вийшло 22 номери "Бюлетеню УВАН у США", 23 випуски щорічника "Новини УВАН у США".

У доповіді від 5 листопада 2000 р., присвяченій 50-річчю УВАН у США, президент Академії Олекса Біланюк зробив аналіз її діяльності за весь період, з моменту організації. За півсторіччя в УВАН прочитано понад 1000 доповідей, тільки з 1998 до 2000 рр. було організовано 40 наукових конференцій; видано понад 100 монографій. У своїх наукових рядах УВАН має 194 чол., серед них 126 дійсних членів, 46 членів-кореспондентів і 22 співробітники [7].

Серед почесних членів УВАН треба згадати мовознавця Ю. Шевельова, одного з фундаторів еміграційної Академії О. Архімовича, видатного українського історика, історіографа й археографа, члена НТШ (1947, почесний член з 1988) О. Оглобліна, викладача університету штату Делавер Я. Білинського, М. Борецького, М. Антоновича, які були президентами УВАН [8].

Неможливо не згадати і таких, як М. Вєтухов - перший президент УВАН у США, педагог, філолог і філософ проф. Д. Чижевський, історик О. Пріцак, економіст В. Тимошенко та інші.