Протягом 1998-2001 років у фондах УВАН працювало півсотні дослідників з Америки, Європи та України; закуплено будинок при 100-й вулиці в Нью-Йорку, де розміщується багатий архів, який заснував професор В.Міяковський та був його керівником впродовж 22 років. На сьогодні архів нараховує 366 індивідуальних фондів [9].

УВАН закріпила й розширила співпрацю з Інститутами української мови та української літератури НАНУ, історії України, математики, теоретичної фізики, а також іншими національними університетами та галузевими академіями.

Багатий досвід роботи в США має Наукове товариство ім. Шевченка, засноване у Львові в грудні 1873 р. За часів радянського режиму в 1939 р. НТШ було ліквідовано. Але його діяльність не зникла, а була відроджена в країнах Західної Європи і в Сполучених Штатах Америки в 1947 р. Окремі відділи НТШ було відновлено в Марселі, Нью-Йорку, Торонто, Сіднеї. Незважаючи на певні труднощі, НТШ було проведено ряд наукових нарад, конференцій та налагодило випуск перших наукових записок і "Proceedings" [3.-С.19]. Усе це є свідченням про початок наукової та видавничої праці членів НТШ у США [10].

1 березня 1951 р. був заснований осередок НТШ у Детройті. До його складу увійшли д-р Петро Біланюк, д-р Антін Заплітний, д-р Петро Конюх, інженери Роман Крохмалюк, Іван Кузьмич- Березовський, д-р Олександр Мартічак, інженер-механік Атанас Мілянич, д-р медицини Софія Парфанович, д-р Євген Перейма, д-р медицини Володимир Прокопович, д-р Іван Розгін, Петро Чавс, д-р Михайло Пан, д-р Василь Шкудор. Усі ці названі особи були тоді звичайними вченими, крім Василя Витницького, який був дійсним членом НТШ. Науковий відділ міста проводив наукові доповіді та конференції. Наприклад, 22 січня 1955 р. було заслухано доповідь д-ра П. Біланюка "Геополітичне положення України" і 22 травня того ж року - доповідь д-ра М. Дольницького "Розвій козацтва в Україні", а 13 червня 1960 р. він виступив із доповіддю "Замучений більшовиками український учений і педагог Степан Рудницький".

Крім наукових доповідей, членами осередку НТШ у Детройті 21 грудня 1961 р. було обрано комісію для вивчення українського поселення в цьому місті. Цей осередок НТШ протягом усіх цих років надавав можливість науковцям різних галузей наук виступати з доповідями, крім того, відсвяткувати з українською громадою Детройту важливі річниці: ювілеї НТШ, 800-річчя "Слова о полку Ігоревім" (1987) та інші.

Розглядаючи діяльність НТШ за 130 років свого існування, можна зробити висновок, що Товариство - найактивніша організація в американському і міжнародному науковому світі, яка бере участь у міжнародних наукових конференціях, дбає про спонсорування в Україні наукових видань. Так ювілейний рік НТШ розпочався конференцією, яка була присвячена Юрієві Шевельову, дійсному і почесному членові цієї наукової установи. НТШ у своїй діяльності прагне до тісного спілкування з науковцями України для спільного пошуку відповідей на різні запитання, які постали після здобуття незалежності. У зв'язку з цим НТШ приділяє багато уваги стану відносин між Україною та діаспорою, враховуючи специфіку "четвертої хвилі" еміграції та її адаптації до вже існуючих інституцій української діаспори в США. Це спонукає обидві сторони до обговорення їхнього сучасного стану. Цю проблему було розглянуто на засіданні 22-ї щорічної конференції "круглого столу", яка відбулася в Урбан-Шампейн, штат Іллінойс, 28 червня 2003 р. У ній взяли участь, представляючи Україну, професор Олег Романів - голова НТШ в Україні (Львів), Ігор Винниченко - директор Інституту дослідження діаспори (Київ), Володимир Вятрович - науковий працівник Інституту українознавства ім. Крип'якевича НАН України (Львів) та інші.

Святкування 130-річчя НТШ в США 13 грудня 2003 р. залишилось пам'ятним днем. До Нью- Йорку прибули представники світової ради НТШ і голови НТШ з України і Канади. Організацію привітали представники українського уряду, наукових інституцій України, Генеральний консул України в Нью-Йорку Сергій Погорельцев, президент УВАН професор О.Біланюк та ін. [11].

Таким чином, НТШ своєю діяльністю розвиває співпрацю з ученими-українознавцями України і США, намагається зберегти пам'ять про минуле для наступних поколінь. Ця наукова установа з осередками у Вашингтоні, Детройті, Клівленді, Філадельфії та Чикаго здобула високий авторитет своїм інтелектуальним служінням українській справі.

Ще одним здобутком української громади Сполучених Штатів є Український інститут Америки (УІА), який об'єднав понад 400 членів з метою поширення українського живопису, культури, музики та літератури. Фундатором цього важливого осередку українства був мільйонер, галичанин Василь Джус.

Український інститут Америки можна визначити як осередок музики та мистецьких виставок, який надає можливість усім бажаючим познайомитися з українськими композиторами, виконавцями, серед яких треба згадати піаністів Олександра Слободяника та Миколу Сука, композитора Мирослава Скорика [12.-С.138]. У приміщенні інституту демонструються українські кінофільми.

Керівник інституту Володимир Назаревич зазначив, що в 2003 р. головною програмою в діяльності УІА стане висвітлення позитивних тенденцій в Києві та взагалі в Україні, аби "весь світ побачив, яка чудова наша земля" [13].

Щорічно інститут визначає переможця в номінації "Українець року" за вагомий внесок у розвиток духовного, культурного, наукового, суспільного і економічного життя українського народу. У 2002 р. це почесне знання було присвоєно Київському міському голові Олександрові Омельченку [14].

Традиції українознавства в Гарвардському університеті були започатковані в 1957 р., коли "Союз українських студентських товариств Америки" запропонував заснувати кафедру українознавства, яка поставила собі за основну мету збереження