У 1955 р. завдяки зусиллям д-ра Стефана В. Мамчура, професора соціології та антропології Вейнського університету (Мічиган) було засновано Українсько-американську культурну фундацію (УАК-Фундація) для читання курсів української мови, літератури і культури. Діяльність фундації була припинена в 1962 р. через брак викладачів української мови і фінансові труднощі. Відновлення її відбулось у 1965 р., коли справою зайнявся д-р Микола Климишин з С.Мамчурою, який погодився репрезентувати УАК-Фундацію перед університетськими властями. Восени 1968 р. тут було відновлено вивчення українознавства. Курс української мови і культури викладається в цьому університеті і дотепер як одна Із складових слов'янських наук [16.-С.187-192].

Зацікавленість до вивчення українознавства спостерігається І в інших університетах цієї країни. У Вашингтонському університеті у місті СіЕтл, штат Вашингтон, членами української американської громади, викладачами університету, студентами та іншими особами, які підтримують відділення слов'янських мов та літератур і програми з вивчення народів Росії, Східної Європи та Центральної Азії, розпочали збір коштів на запровадження посади професора українознавства. Для організації українознавства потрібно 1,5 млн доларів. Це забезпечить включення його до університетського курсу. Ця акція має велике значення не тільки для збереження української культурної спадщини в Америці, але поширить знання про Україну серед американців, переважна більшість яких майже не має ніякої можливості дізнатися про Україну та її місце у світі. Саме проведення лекцій, форумів і різноманітних проектів допоможе всім бажаючим відкрити для себе Україну.

Збереженням української культури, яка довгий час підтримувалась церквою, займаються українці Північної Дакоти. їхніми зусиллями з метою підтримки збереження рідної мови і культури, підвищення національної свідомості українців регіону в 1980 р. засновано Південно-Дакотський інститут української культури [17].

До складу інституту входить 500 членів із 26 штатів і Канади. Він проводить виставки численних експонатів, які представляють українську спадщину. У ньому зберігається колекція українських карт, книг і відео. Інститут має своє щоденне радіомовлення.

Інститут знайшов фінансову допомогу, коли увійшов як офіційний партнер до університету Дікінсон, де була розроблена програма з вивчення питань, пов' язаних з історією України, музики, мистецтва і культури. Керівником цієї програми став доктор Руссел Видер, викладач історії. Інститут знайомить з новинами всіх бажаючих, які цікавляться його діяльністю, на сторінках свого друкованого органу "Journal of the Ukrainian Cultural Institute".

Українська науково-дослідна програма існує при Іллінойському університеті під керівництвом Дмитра Штогрина. У цьому учбовому закладі робляться спроби з розбудови Українських студій за підтримкою президента Фундації з розбудови студій Раїси Братків і фундації "Спадщина", президентом якої є Юліан Куляс. Університет відіграє важливу роль у поширенні вивчення проблем українознавства.

16-19 червня 2004 р. тут відбулась конференція на тему "Сучасна Україна та її діаспора в поглядах науковців в Україні та поза її межами". Це вже 23-я щорічна конференція, яка зібрала науковців з різних країн світу, які займаються україністикою в різних галузях гуманітарних досліджень. У доповідях і дискусіях конференції найважливішими були питання, присвячені сучасному суспільно-політичному стану в Україні напередодні президентських виборів, проблеми української громади в Північній Америці, а також культурного розвитку та стану освіти в Україні. Генеральний консул України в Чикаго Борис Базилевський присвятив свою доповідь проблемам сучасної України, зокрема перспективі європейської інтеграції та деяким аспектам української еміграції до США. Директор Інституту української літератури Національної академії наук України (НАНУ) академік Микола Жулинський, відомий не лише як видатний науковець, але також як активний громадсько-політичний і державний діяч України, присвятив доповідь суспільно- політичному становищу в Україні напередодні президентських виборів [18].

Розвитку співпраці українських і американських науковців сприяє Програма ім. Фулбрайта в Україні, яка існує вже 12 років і надала понад 250 українським науковцям можливість займатись дослідницькою діяльністю у США, читати лекції в американських університетах. З другого боку, вони вивчали досвід американських вищих шкіл. Бюро "Фулбрайт-Україна" у Києві з 2000 р. очолила Марта Богачевська-Хомяк, її попередником протягом двох років був д-р Вільям Глісон, який тепер відає українською програмою дипломатичного інституту у Вашингтоні.

Якщо звернутись до минулого програми, то її коріння сягають періоду "холодної війни". Ця американська програма академічних обмінів діяла на території України ще з кінця 1950-х років, коли США і СРСР почали суворо регламентовану програму взаємних культобмінів. Її центрами в Союзі були Москва та Ленінград. З набуттям незалежності України можливості співпраці відкрились для науковців Дніпропетровська, Миколаєва, Донецька, Горлівки та інших міст.

Українські вчені, а останнім часом і аспіранти (graduate students), мають можливість попрацювати у своїй галузі в Америці. Існування і діяльність Програми має важливе значення для обох країн. Для українців існує можливість пізнати Америку, а для американців стати активними пропагандистами України .

Отже, українська наука в США на сьогодні представлена Українською вільною академією наук, НТШ ім. Т.Шевченка та іншими науковими установами, де глибоко вивчаються проблеми

історії України, літератури, інших гуманітарних і природничих наук. Знання української мови, історії можна вдосконалити в системі вищої освіти США, де в кількох університетах існують кафедри українознавства або плани і проекти щодо їх заснування. У цілому в США українська мова, література та історія викладається у 20 коледжах країни, а при різних наукових закладах та університетах діє 40 курсів українознавства.

Джерела та література

Зубалій О.Д., Лановик Б.Д., Траф'як