проведення робіт шляхом одночасного розкриття культурного шару на значних площах, яку розробив і вперше використав ще під час розкопок біля с. Кушугуми Запорізької обл. у 1930 р. Це дало змогу виявити цілі комплекси споруд, описатии і класифікувати їх. Результати роботи Трипільської експедиції були частково висвітлені у звітах та окремих публікаціях керівника експедиції [5.-С.113].

На кінець 30-х років С.С. Магура вважався "одим з найкращих знавців ряду проблем української археології, зокрема, так званої "трипільської культури", роботи під його керівництвом "були проведені на бездоганно високому науково-методичному рівні, стали визначним внеском в науку і вирішили цілу низку складних проблем з історії первісного суспільства на території УРСР" [Цит. за: 5.-С.113].

Незважаючи на таку офіційну характеристику, дану 16 травня 1937 р. провідною науковою установою - Державою Академаєю історії матеріальної культури ім. М.Я. Марра в особі директора В.Й. Равдонікаса та вченого секретаря П.М. Третьякова, С.С. Магуру спіткала доля багатьох представників науки. За безпідставними звинуваченнями він був заарештований і розстріляний. Результати досліджень вченого на довгий час були вилучені з наукового обігу. Реабілітований С.С. Магура у 1960 р.

Тож навіть оглядова характеристика основних напрямків досліджень вченого дає підстави стверджувати, що він увібрав найкращі традиції наукової школи тих часів, збагативши її новими методиками проведення археологічних дослідів. Одним з тих, хто протягом багатьох років сприяв становленню С.С. Магури як науковця та громадянина, був М.О. Макаренко [19.-С.23; 20.-С.27]. Саме під його керівництвом молодий дослідник вивчав методи та методики проведення археологічних досліджень пам'яток різних культур (експедиції в Ольвії та на Сумщині), а згодом - самостійно досліджував об'єкти, яким свого часу приділяв увагу і М.О. Макаренко (Трипілля, Халеп'є), розробив нову методику проведення археологічних дослідів; здобував навичок у формуванні музейних колекцій, які стали у нагоді в професійній діяльності; запозичів досвід проведення просвітницьких заходів (лекцій, екскурсій, газетних публікацій) з метою привернути увагу до пам'яткоохоронної діяльності; під впливом - зацікавився виробами з металопластики малих форм.

Нижче вперше публікуються документи зі збереженням стилістики та мови оригіналу.

Додатки

Документ 1

ПОСТАНОВА

Науково-Виробничої Ради Всеукраїнського Історичного Музею ім.Т.Шевченка у Київі з приводу захисту промоційної роботи аспіранта Музею т.Магури С.С. на звання наукового робітника від 12 травня 1931 року.

Вважати промоційну роботу аспіранта Сильвестра Сильвестровича МАГУРИ на тему "Обробка рогу та кістки у слов'ян Київської землі за часів раннього февдалізму" за задовільну.

Науково-Виробнича Рада Всеукраїнського Історичного Музею ім.Шевченка у Київі на підставі визнаної відповідности як самого наукового досліду, так і публічної його оборони визнає аспіранта Музею С.С.МАГУРУ гідного звання наукового робітника в галузі археології.

Цю постанову довести до відому Сектору Науки Н. К. О. й піднести клопотання про затвердження цього присуду.

Вищезазначену постанову УХВАЛИЛИ ОДНОГОЛОСНО.

Голова [підпис] (КУМПАН Ф.І.)

Офіційні опоненти: [підпис] (КУРІННИЙ П.П.)

[підпис] (ЛОЗОВИК)

Представник ВУАКу [підпис] (акд. НОВИЦЬКИЙ О.)

Члени Науково-Вироб. Ради [підпис] (КОЗЛОВСЬКА В.)

[підпис] (ПИЛИПЕНКО Б.К.)

[підпис] (ЕРНСТ Ф.Л.)

[підпис] (проф. МАКАРЕНКО М.)

Секретар [підпис] (КОРШАК К.Ю.)

Документ 2

НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ОСВІТИ

СВІДОЦТВО

Пред'явник цього громадянин Магура Сильвестр Сильвестрович

На підставі постанови Укрнауки НКО проходив аспіранський стаж протягом 3-х р. в Київському Всеукраїнському Історичному музеї ім.Т.Шевченка

Під час проходження аспіранського стажу гр. Магура С.С. виконав належну теоретичну, практичну й педагогічну наукову підготовку в своїй спеціальності та виконав роботу на таку тему: "Обробка кістки та рогу у слов'ян Київської землі за княжих часів (часів раннього февдалізму)"

На підставі чого Укрнаука визнає гр. Магуру С.С. науковим співробітником з 1/VI-31 р. (прот.№14 розпорядж. Сектору Науки НКО з 26/ХІ-1931 р.).

26/ХІІ 1931 р.

Харків

Нарком Освіти [підпис]

Зав. Укрнаукою [підпис]

Секретар [підпис]

Документ 3

ІІ Відділу до виконання [підпис, печатка] ВИПИСКА

З протоколу засідання Президії ВУАН від 31 .VII. 33 р. №16.

СЛУХАЛИЛИ: Поточні справи.

УХВАЛИЛИ.

За відверте нехтування своїми обов'язками, за зрив розгортання музейної експозиції, за неприпустимий зажим критики і самокритики, за повне ігнорування партійно-громадських вказівок щодо виправлення неприпустимих хиб в роботі Музея, за переховання в Музеї незареєстрованих архівів, - Директору Музею КОЗЛОВСЬКІЙ В.Є. оголосити сувору догану і з роботи Дир. Музею негайно зняти.

Тимчасово викон. обов'зки керівника Музею покласти на наукового співробітника того ж Музею т.МАГУРУ.

Доручити ІІ-му Відділу ВУАН організувати докладне розслідування справи зриву виробничих планів Музею та той факт, що Музей на протязі 3-х років не тільки не опрацював своїх фондів, але і не упорядкував фондів та подати через місяць на Засідання Президії ВУАН.

Вважати за потрібне негайно зміцнити Музей відповідно дібраними науковими робітниками.

Оригінал за належними підписами.

З оригіналом згідно:

Секретар [підпис, печатка]

Джерела та література

1. Курінний Петро Петрович (1894-1972) - археолог, музеєзнавець, пам'яткоохоронець. Дійсний член ВУАН (з 1924), секретар Трипільської комісії (з 1926), вчений секретар ВУАКу (з 1929). Один з організаторів Комітету охорони пам'яток старовини і мистецтва (1917). Очолював соціально- історичний музей в Умані, Музей Культів і побуту в Лаврі (з 1924), Всеукраїнський Музейний Городок та Лаврський заповідник