змін у системі вищої освіти, які відбувалися протягом попередніх п'яти років, виправданими. Тестування, там де воно застосовувалось, дало можливість вступну кампанію зробити більш об'єктивною - звести до мінімуму суб'єктивізм в оцінюванні знань вступника, трохи перетасувати карти тим керівникам, які ще задовго до вступних іспитів уже знали, хто буде студентом їхніх вузів чи факультетів [11].
Необхідно зазначити, що розвиток вищої освіти протягом 90-х років зазнав як спаду, так і певного піднесення. Перша половина 90-х років характеризується поступовим зменшенням кількості студентів. Перш за все це пов'язано з економічною кризою, безробіттям, неможливістю працевлаштуватися після здобуття освіти. Існувала думка, що досить мати власний невеличкий кіоск, щоб бути задоволеним життям, тобто так звана "кіоскова психологія" заполонила думки мас. З початком другої половини 90-х років поступово набирає сили хвиля відкриття нових учбових закладів, розширення старих за рахунок відкриття нових факультетів, філій. Звичайно, цей процес не є безпідставним. Свідомість людей почала зазнавати кардинальних змін. А все тому, що суспільство зрозуміло - "нові цінності", які заповнили вакуум, залишений після знищення старих ідеалів, були фальшивими. Єдине, до чого вони могли призвести, - це повна деградація, знищення інтелектуального потенціалу нації, моральних устоїв і принципів.
Місце вищої освіти в сучасному світі стає значно вагомішим. Це також стосується й України. Раніше вища освіта була однозначною формою підготовки фахівців для державної економіки та інших сфер діяльності. Але сучасний досвід розвинутих країн засвідчує, що вища освіта стає все обов'язковою формою, засобом людського розвитку. Відкриття все нових і нових учбових закладів в Україні є свідченням того, що суспільство зрозуміло, якими є вічні цінності. Василь Кремінь з цього приводу сказав: "Навчена людина - це свідома людина, яка вільно орієнтується в цьому складному світі, у відносинах з людьми. Крім того: якщо людина приносить власні кошти у ВУЗ, прагнучи здобути освіту, ми повинні їй надати цю можливість, забезпечити це її право. Навіть якщо вона не збирається працювати за фахом. Хай дівчина з педагогічним дипломом спробує свої знання на двох своїх майбутніх дітях - це великий плюс для суспільства. Знань забагато не може бути - їх завжди замало" [12]. І з цим неможливо не погодитися. Чим більше буде в державі розумних, освічених, вихованих людей, тим легше буде спілкуватися, знаходити компромісні рішення, відроджувати державу і будувати дійсно цивілізоване суспільство. Питання збільшення кількості людей з вищою освітою постає особливо гостро, коли людство переходить на нові інформаційні технології.
Саме тому процес відкриття нових вищих учбових закладів є надзвичайно важливим для нас. Наведені нижче приклади дадуть можливість уявити масштаби цього явища в освіті, сплеск якого припав на другу половину 90-х років. В "Южной правде" (Миколаїв, 1993 р.) було опубліковано матеріал під назвою "На правах филиала" про відкриття в Миколаєві учбово-промислового центру міжнародного туризму і менеджменту [13]. У 1994 році в Очакові на базі середньої школи № 4 у співдружності з Міським дитячо-юнацьким центром та Одеським університетом створено комплекс школа-вуз. Про це повідомляє "Радянське Прибужжя" [14]. В березні 1995 року в Миколаєві учбово- консультативний центр дістав новий статус і став філією Київського слов'янського університету [15]. 1 вересня 1996 року в цьому ж місті відбулося урочисте посвячення у студенти перших 175 першокурсників тільки що відкритого нового вузу області - Миколаївської філії НаУКМА. Цього ж року в Миколаєві було відкрито філію Одеського державного університету ім. 1.1. Мечнікова [17]. Роком пізніше, у 1995 році, у Первомайську відкрито філію Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки. До цього часу в місті не було жодного вищого учбового закладу. У 2000 році їх нараховувалось уже 6 [18]. Якщо взяти всю Миколаївську область, то ми маємо такі цифри: на початок 1991/1992 навчального року в 3-х вищих, 15-ти середніх спеціальних учбових закладах, а також в 2-х філіях навчалося 30,7 тисяч осіб [19]; на початок 1995/1996 навчального року в 19 вищих учбових закладах, серед яких І-ІІ рівня - 16, Ш-IV рівня - 3, навчалося 27,1 тисяч чоловік, відповідно 13,9 тисяч і 13,2 тисяч чоловік [20]. На 1999/2000 навчальний рік в області функціонує 25 вищих навчальних закладів, серед них - Український державний морський технічний та педагогічний університети, Сільськогосподарська академія (до 1991 року - Миколаївська філія Одеського сільськогосподарського інституту, до 1999 року - Миколаївський сільгоспінститут) та 8 філій і факультетів: Національного університету "Києво-Могилянська академія", Київського слов'янського університету, юридичного інституту, Одеського державного університету ім. І.І. Мечнікова, Київського державного університету культури та ін. Понад 29,5 тисяч чоловік здобувають освіту в 11 вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації та в 14 закладах І-ІІ рівнів акредитації [21]. З наведених цифр можна зробити такі висновки: перша половина 90-х років ХХ століття була досить складним етапом у розвитку вищої освіти, і це відбилося на кількості студентів - скоротилася з 30,7 тисяч (1991/92 н.р.) до 27,1 тис. чоловік (1995/96 н.р.). А починаючи з 1996 року ситуація поступово змінюється на краще: кількісний склад студентства станом на 2000 рік практично вийшов на рівень 1991 року (відповідно 29,5 тисяч і 30,7 тисяч), а також значно збільшилась кількість вищих учбових