О. Ю. Жиряков

ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ КАДРІВ РСЧА І ВПЛИВУ НА НЬОГО РЕПРЕСІЙ 1937-1938 РР. У МЕЖАХ ПРОМІЖНОЇ ЛІНІЇ ІМПЕРСЬКОГО НАПРЯМУ

На нинішньому етапі дослідниками різних напрямків активно розробляється й уводиться в науковий оборот значна кількість нових гіпотез, присвячених проблемам Другої Світової війни. Для перевірки своєї істинності вони мають потребу в обговоренні широким колом істориків у ході наукової дискусії. Тому вивчення гіпотези "некомпетентності" висунутої у імперському напрямі та викладення її основних положень є актуальним.

Метою даної статті є аналіз гіпотези "некомпетентності", яка є однієї з основних гіпотез, що використовуються в імперському напрямі при розгляді проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА і впливу на нього репресій 1937-1938 рр.

Для досягнення поставленої мети ставляться наступні задачі: розглянути її ґенезу, установити й розкрити її ключові положення, установити її джерельну базу.

При розгляді проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА і впливу на нього репресій 19371938 рр. варто виділити дві основні лінії вивчення проблеми в імперському напрямі. Умовно їх можна назвати класичною і модерністською.

Класична лінія дослідження проблеми пов'язана саме з вивченням питання про вплив репресій 1937-1938 рр. на кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА. У межах цієї лінії застосовуються традиційні методи досліджень.

Модерністська лінія проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА і впливу на нього репресій 1937-1938 рр. різко зміщує акцент у розгляді проблеми з вивчення впливу репресій 1937-1938 рр. на кваліфікаційний рівень кадрів РСЧА на вивчення власне кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА. Тут уперше ставиться питання про переважне використання при вивченні цієї проблеми посадово- функціонального методу.

Особливо варто звернути увагу на дослідження О.Широкорада. Розроблена ним гіпотеза "некомпетентності" посідає важливе місце у імперському напрямі. Вона перебуває на стику класичної та модерністської ліній, тому видається можливим розглянути її окремо в межах проміжної лінії.

Проміжна лінія вивчення проблеми впливу репресій на боєготовність РСЧА в імперському напрямі пов'язана з гіпотезою "некомпетентності", висунутою О. Широкорадом.

Для підтвердження леми про "знекровлену армію" в ліберальній історіографії наводилася певна джерельна база. Наявність такої бази надавала можливість піддати її критичному аналізу, і, отже, створювала всі умови для повноцінної наукової дискусії. Для підтвердження леми про "знечолену армію" пропонувалося порівнювати формальний освітній рівень воєначальників. Лема про те, що М. Тухачевський - геніальний воєначальник, в ліберальній історіографії носила аксіоматичний характер. Тому у вивченні проблеми кваліфікаційного рівня кадрів РСЧА і впливу на нього репресій 1937-1938 рр. виник ненормальний стан. Ні теза про геніальність М. Тухачевського, ні антитеза про його непрофесіоналізм ніякої джерельної бази не мали. Подібний стан робив проведення наукової дискусії принципово неможливим.

Як відомо, з 1931 по 1937 рр. М.Тухачевський послідовно займав посади начальника озброєння РСЧА і заступника наркома оборони з озброєння. Отже, тільки залучення джерельної бази, пов'язаної з діяльністю М. Тухачевського на цих посадах і дозволяло підтвердити або спростувати лему про високий професіоналізм М. Тухачевського.

О. Широкорад першим із пострадянських істориків зайнявся розробкою цієї наукової проблеми. Робота над нею привела дослідника до створення гіпотези "некомпетентності".

Ранню її версію, без доказової бази, дослідник виклав у 1998 році в статті "Феномен Тухачевського". Доказова база гіпотези "некомпетентності" була викладена О.Широкорадом у двох працях. Першою була "Таємниці російської артилерії. Останній доказ царів і комісарів", що вийшла в листопаді 2003 року, другою - "Диво-зброя СРСР. Таємниці радянської зброї", що вийшла в липні 2004 року. Варто відзначити, що в цих працях О.Широкорада перетинаються дві проблеми - проблема компетентності репресованих воєначальників і проблема якості бойової техніки РСЧА.

Як відомо, перемоги і поразки армій багато в чому закладаються військовою політикою передвоєнного десятиліття. Те, що майбутня війна буде "війною моторів", у 30-х роках ХХ століття усвідомлювали всі. Кількість і якість військової техніки ставали найважливішими чинниками потужності армії і держави в цілому. У зв'язку з цим різко зростала роль і відповідальність осіб, які відали закупівлею озброєння і технічною політикою збройних сил.

Спершу О. Широкорад окреслює коло осіб, персонально відповідальних за закупівлю озброєння і технічну політику РСЧА: Особами, значною мірою відповідальними за стан озброєння РСЧА в 1941 році, О.Широкорад вважає таких людей: "Думаю, варто декілька слів сказати про тих, від кого з кінця 1920-х років до 1937 р. залежав розвиток нашої військової техніки. Отже, Тухачевський Михайло Миколайович, з 1931 р. - заступник голови Реввоєнради і начальник озброєнь, з 1934 р. - заступник наркома оборони з озброєння". [9, с.8]; "наркома важкої промисловості Серго Орджонікідзе і його заступника Івана Петровича Павлуновського ... Павлуновський ще відав і мобілізаційним управлінням РСЧА. Ось ця славна трійця дилетантів і вершила долями нашої артилерії" [9, с.9-10].

Далі О.Широкорад вказує, що технічна політика збройних сил визначається вибраною стратегією. "На підставі досвіду Громадянської війни маршал Тухачевський заявив, що "нова світова війна буде війною моторів...". І ця половина фрази великого стратега з 1956 р. мандрувала з одного видання до іншого. ... Але, на жаль, ніхто із "совкових" істориків не знав або приховував від народу другу половину вислову великого маршала: "...проти класово-неоднорідного супротивника". Ось тут саме і "собака заритий". Треба створити якусь нову революційну зброю, якою треба не стільки знищити, скільки налякати "класово-неоднорідного супротивника". [9, с.8].

Отже, доводить дослідник, і автором пануючої